ЮНЕСКО: бережемо спадщину, творимо майбутнє (До 80-річчя набуття чинності Конституції ЮНЕСКО)

ЮНЕСКО: бережемо спадщину, творимо майбутнє
(До 80-річчя набуття чинності Конституції ЮНЕСКО)

Що об’єднує давні пам’ятки, унікальні природні ландшафти, наукові дослідження та право людини на освіту? Усе це – у колі уваги ЮНЕСКО, Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури. За її назвою стоїть ідея: співпраця, знання та взаємна повага допомагають народам будувати мир.

ЮНЕСКО постала у час, коли світ оговтувався від Другої світової війни й шукав шляхів, які могли б уберегти людство від нових катастроф. 16 листопада 1945 року в Лондоні було ухвалено її Конституцію (Статут Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури), яка 4 листопада 1946 року, після ратифікації двадцятьма державами, набула чинності. Саме цій події у 2026 році виповнюється 80 років. Створення організації засвідчило спільне прагнення країн зміцнювати мир через освіту, науку та культуру.

Сьогодні діяльність ЮНЕСКО торкається речей, важливих для кожного з нас: можливості навчатися, пізнавати культурне розмаїття світу, отримувати достовірну інформацію та вільно ділитися думками. Захист культурної й природної спадщини, розвиток науки, підтримка якісної освіти та свободи слова – напрями, через які організація втілює свою місію. Її штаб-квартира розташована в Парижі, а міжнародна співпраця охоплює різні регіони світу.

Як ця масштабна співпраця перетворюється на конкретні рішення? Роботу ЮНЕСКО забезпечують три основні органи. Генеральна конференція, до якої входять представники всіх держав-членів, збирається раз на два роки: визначає пріоритети, затверджує програму та бюджет. Виконавча рада, що об’єднує представників 58 держав, стежить за виконанням ухвалених рішень. Щоденну роботу здійснює Секретаріат на чолі з генеральним директором: координує програми, залучає фахівців і забезпечує втілення спільних задумів.

За цією організаційною структурою – спільна відповідальність за світ, який ми передамо наступним поколінням. Зберегти пам’ятку, підтримати дослідника, відкрити людині доступ до знань – кожен із цих кроків наближає майбутнє, у якому є місце для пам’яті, розвитку та діалогу.

У ст. 1 Статуту ЮНЕСКО зазначено, що метою Організації є сприяння миру та безпеці шляхом сприяння співпраці між націями через освіту, науку та культуру для розвитку загальної поваги до справедливості, до верховенства права та за права людини та основні свободи для всіх народів світу, незалежно від раси, статі, мови чи релігії, відповідно

Основними завданнями організації ЮНЕСКО були встановлення справжньої культури миру та перешкоджання розв'язування нової світової війни, що реалізуються за допомогою сприяння забезпеченню «інтелектуальної та моральної солідарності людства».

До інституційного базису діяльності належать такі основні міжнародно-правові документи ЮНЕСКО, як:

1) Конвенція про охорону культурних цінностей у випадку збройного конфлікту (1954);

2) Конвенція про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності (1970);

3) Конвенція про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини (1972);

4) Регіональні конвенції (у т. ч. Європейська) про визнання навчальних курсів і дипломів з вищої освіти, тощо;

5) Рекомендації про міжнародний обмін культурними цінностями (1976); про участь і вклад громадських кіл у культурне життя (1976);

6) Конвенція про основні принципи, що стосуються вкладу засобів масової інформації у зміцнення миру та міжнародного взаєморозуміння, розвиток прав людини і боротьбу проти расизму й апартеїду і підбурювання до війни (1978);

7) Конвенція про раси і расові забобони (1978);

8) Конвенція про охорону підводної культурної спадщини (2001);

9) Конвенція про охорону нематеріальної культурної спадщини (2003);

10) Конвенція про охорону та заохочення різноманіття форм культурного самовираження (2005).

Станом на 2026 рік до складу ЮНЕСКО (Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури) входять 194 держави-члени та 12 асоційованих членів.

Робота ЮНЕСКО здійснюється за такими головними напрямами:

Велика програма I – Освіта.

Велика програма II – Природничі науки.

Велика програма III – Соціальні та гуманітарні науки.

Велика програма IV – Культура.

Велика програма V – Комунікація та інформація.

ЮНЕСКО також активно підтримує проєкти, спрямовані на боротьбу з дискримінацією, зміцнення свободи слова та забезпечення рівного доступу до якісної освіти.

Для України співпраця з ЮНЕСКО – це можливість ділитися зі світом своїми культурними надбаннями, долучатися до міжнародних ініціатив і захищати те, що формує нашу ідентичність. Членом Організації наша країна стала 12 травня 1954 року. Відтоді Україна брала участь у розробленні міжнародних програм і рішень, зокрема підтримувала використання засобів масової інформації для зміцнення миру та протидії пропаганді війни, насильства й ненависті між народами.

Українська спадщина посідає помітне місце на культурній і природній мапі світу. До Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО внесено вісім об’єктів, розташованих повністю або частково на території нашої держави: сім культурних та один природний. За кожною назвою – своя історія, свідчення людської майстерності або неповторності природи:

1. Собор Святої Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська лавра – з 1990 року;
2. Ансамбль історичного центру Львова – з 1998 року;
3. Геодезична дуга Струве – з 2005 року;
4. Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи – з 2007 року, з подальшими розширеннями об’єкта;
5. Резиденція митрополитів Буковини та Далмації у Чернівцях – з 2011 року;
6. Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора – з 2013 року;
7. Дерев’яні церкви Карпатського регіону України та Польщі – з 2013 року;
8. Історичний центр Одеси – з 2023 року.

Цей перелік поєднує різні епохи та виміри нашої спадщини: від античного міста й середньовічних святинь до наукових здобутків і лісових екосистем. Водночас він нагадує: зберегти ці надбання – спільна відповідальність України та міжнародної спільноти.

Особливо гостро ця відповідальність відчувається під час війни. У 2023 році київський об’єкт, що охоплює Софійський собор і Києво-Печерську лавру, ансамбль історичного центру Львова та історичний центр Одеси опинилися у Списку всесвітньої спадщини під загрозою. Це сигнал світові про небезпеку, яка нависла над пам’ятками виняткової цінності для людства, та необхідність посилити їхній захист.

Від початку російської окупації Криму у 2014 році Україна послідовно привертає увагу ЮНЕСКО до ситуації на півострові. За ініціативи української делегації Виконавча рада розглядає питання моніторингу становища в Автономній Республіці Крим у межах повноважень Організації. Ухвалені рішення підтверджують територіальну цілісність України та створюють правову основу для такого моніторингу.

Після початку повномасштабного вторгнення співпраця набула ще більшої ваги. У 2022 році Виконавча рада ухвалила рішення «Програма дій та надзвичайної допомоги ЮНЕСКО Україні». Воно стало основою для підтримки нашої держави у сферах освіти, науки, культури та інформації, а також для залучення міжнародних ресурсів до збереження й відновлення постраждалих установ та об’єктів.

Ще одним важливим кроком стало надання упродовж 2023–2025 років посиленого захисту 46 українським об’єктам культурної спадщини в межах механізму Другого протоколу до Гаазької конвенції 1954 року. Такий статус передбачає особливі міжнародно-правові зобов’язання щодо їхньої охорони під час збройного конфлікту.

Вісімдесят років тому людство, переживши спустошливу війну, шукало способів побудувати тривалий мир. Сьогодні Україна щодня нагадує світові, наскільки важливо підкріплювати ці прагнення конкретними діями: захищати пам’ятки, підтримувати освіту й науку, берегти свободу слова та людську гідність.

Думка, закладена у преамбулі Конституції ЮНЕСКО, залишається разюче актуальною: оскільки війни зароджуються у людській свідомості, саме в ній потрібно утверджувати й основи миру. Для цього необхідні знання, культура діалогу, повага до різноманіття та усвідомлення цінності спільної спадщини. Зберігаючи її, ми залишаємо наступним поколінням можливість знати своє минуле й творити майбутнє.

Радимо почитати:

1. Гайдук Ю. Що таке ЮНЕСКО, які функції виконує та скільки країн у нього входить [Електронний документ] / Ю. Гайдук // Факти : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://fakty.com.ua/ua/svit/20241029-shho-take-yunesko-yaki-funkcziyi-vykonuye-ta-skilky-krayin-u-nogo-vhodyt/. – Назва з екрана. – Дата публікації : 29.10.2024. – Дата перегляду : 25.10.2026.
2. Дослідження УЦКД / [Електронний документ] // Український центр культурних досліджень : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://uccr.org.ua/doslidzhennia/. – Назва з екрана.– Дата перегляду : 25.10.2026.
3. Загородній А. Г. Національна мережа біосферних резерватів ЮНЕСКО в Україні : до 40-річчя Національного комітету України з програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» / А. Г. Загородній, П. М. Черінько, Т. В. Полторацька // Вісник Національної Академії Наук України. – 2014. – № 2. – С. 55–66.
4. Ковальчук Г. Програма ЮНЕСКО «Пам’ять світу» : діяльність бібліотек, архівів, музеїв зі збереження документального надбання / Г. Ковальчук, Л. Муха // Бібліотечний вісник. – 2007. – № 2. – С. 42–47.
5. Конституція ЮНЕСКО / [Електронний документ] // РАДА. Верховна Рада України : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_014#Text. – Назва з екрана.– Дата перегляду : 25.10.2026.
6. Корольова Т. М. Переклад юридичних документів ЮНЕСКО із захисту прав на освіту: монографія / Т. М. Корольова, Т. В. Стоянова. – Одеса : Гельветика, 2021. – 181 с.
7. Кочубей Ю. ЮНЕСКО – це ООН у галузі освіти, науки і культури / Ю. Кочубей // Зовнішні справи. – 2014. – № 5. – С. 30–32.
8. Кравцова О. Бібліотечні ресурси ЮНЕСКО: структура та специфіка інформаційного доступу / О. Кравцова // Бібліотечна планета. – 2009. – № 1. – С. 35–37.
9. Кресін О. Міжнародна асоціація юридичних наук при ЮНЕСКО / О. Кресін // Право України. – 2019. – № 3. – С. 306–311.
10. Кузьменко Ю. Навіщо світу ЮНЕСКО? Про історію, функції, конкретні дії організації та позицію щодо України (експлейнер) [Електронний документ] / Ю. Кузьменко // Суспільне. Культура : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://suspilne.media/culture/545491-naviso-svitu-unesko-pro-istoriu-funkcii-konkretni-dii-organizacii-ta-poziciu-sodo-ukraini-eksplejner/. – Дата публікації : 07.08.2023. – Дата перегляду : 27.09.2026.
11. Ликова А. Херсонес зараховано до Списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО! / А. Ликова // Зовнішні справи. – 2014. – № 1. – С. 60–61.
12. Мазур Т. В. Нормотворча діяльність Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць у сфері захисту світової культурної спадщини / Т. В. Мазур // Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Сер. Юридичні науки. – 2020. – № т. 31, 1. – С. 32–36.
13. Масний В. Списки спадщини та сотні тисяч доларів внесків. Головне про членство України в ЮНЕСКО [Електронний документ] / В. Масний // Суспільне. Новини : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://suspilne.media/129889-spiski-spadsini-ta-sotni-tisac-dolariv-vneskiv-golovne-pro-clenstvo-ukraini-v-unesko/. – Дата публікації : 12.05.2021. – Дата перегляду : 27.09.2026.
14. Мельничук О. Особливості правової охорони спадщини ЮНЕСКО в Україні / О. Мельничук // Право України. – 2012. – № 3/4. – С. 184–193.
15. Моцик О. Міжнародна співпраця України з ЮНЕСКО в гуманітарній сфері / О. Моцик // Вісник Львівського університету. – 2019. – № 24. – С. 184–190.
16. Національна комісія України у справах ЮНЕСКО [Електронний документ]  // Міністерство закордонних справ України : [вебпортал]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://mfa.gov.ua/mizhnarodni-vidnosini/yunesko/nacionalna-komisiya-ukrayini-u-spravah-yunesko. – Назва з екрана. – Дата публікації : 15.04.2024. – Дата перегляду : 25.10.2026.
17. Приходькіна Н. О. Медіа- та інформаційна грамотність як стратегічний напрям у діяльності ЮНЕСКО / Н. О. Приходькіна // Вісник Запорізького національного університету. Сер. Педагогічні науки. – 2020. – № 3, ч. 1. – С. 212–220.
18. Участь України у діяльності ЮНЕСКО [Електронний документ] // Міністерство закордонних справ України : [вебпортал]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://mfa.gov.ua/mizhnarodni-vidnosini/yunesko/uchast-ukrayini-u-diyalnosti-yunesko. – Дата публікації : 15.04.2024. – Дата перегляду : 27.09.2026.

Підготувала Т. Федько