75 років з дня створення Організації Об’єднаних націй (ООН) та членства УРСР в ООН

75 років з дня створення Організації Об’єднаних націй (ООН) та членства УРСР в ООН
(пам’ятка читачеві)

«Жодна країна, жодна громада не може вирішити складні
проблеми нашого світу самостійно. Нам потрібно зібратися
разом, не лише поговорити, але й послухати…».
Антоніу Гетерреш

Організа́ція Об'є́днаних На́цій (ООН) – всесвітня міжнародна організація, заснована 1945 року на Сан-Франциській конференції. Метою діяльності організації є підтримання і зміцнення миру та міжнародної безпеки й розвиток співробітництва між державами світу.

На Ялтинській конференції 1945 р. було схвалено рішення про початок 25 квітня 1945 р. роботи Конференції Об'єднаних Націй у Сан-Франциско, покликаної розробити Статут ООН і заснувати нову Організацію.

Сан-Франциська конференція 1945 р. була однією з наймасштабніших міжнародних конференцій у дипломатичній історії. В її роботі брали участь 282 делегати, понад 1,5 тисячі експертів, радники і технічні працівники делегацій.

Підписання Статуту ООН відбулося 26 червня 1945 р., а 24 жовтня 1945 р. Статут набув чинності (цей день проголошено як День ООН).

Статут ООН як багатосторонній міжнародний договір має особливе значення.

Стаття 1 Статуту проголошує такі цілі діяльності ООН:

- підтримувати міжнародний мир і безпеку й з цією метою вживати ефективних колективних заходів для запобігання та усунення загрози миру і придушення актів агресії або інших порушень миру і досягати мирними засобами, у згоді з принципами справедливості й міжнародного права, зала­годжування або розв'язання міжнародних суперечок або ситуацій, які можуть призвести до порушення миру;

-  розвивати дружні стосунки між націями на основі поваги, принципу рівноправності й самовизначення народів, а також вживати інших відповідних заходів для зміцнення загального миру;

-  ефективно співпрацювати для розв'язання міжнародних проблем економічного, соціального, культурного та гуманітарного характеру, заохочувати й виявляти пошану до прав людини і основних свобод для всіх, незалежно від раси, статі, мови та релігії.

Майже універсальне членство держав робить ООН найбільш представницьким форумом. На 2019 р. Організація налічувала 193 країни.

Органи ООН знаходяться переважно в Організації Об'єднаних Націй, штаб-квартира якої розташована на території міжнародного центру в Нью-Йорку. Міжнародний Суд знаходиться в Гаазі, в той час як інші великі установи перебувають у відділеннях ООН в Женеві, Відні і Найробі. Інші установи ООН розташовані по всьому світу.

Структурно Організація Об'єднаних Націй складається з п'яти основних органів.

Генеральна Асамблея ООН є головним дорадчим органом Асамблеї Організації Об'єднаних Націй. Вона складається з усіх держав-членів ООН. Асамблея збирається на чергові щорічні сесії за участю президентів чи керівників держав-членів ООН.

Рада Безпеки ООН відповідає за підтримання миру та безпеки у відносинах між країнами-членами ООН. Якщо інші органи Організації Об'єднаних Націй можуть лише зробити «рекомендації» різним урядам держав, то Рада Безпеки ООН має право приймати обов'язкові рішення, щоб урядові делегації країн погодилися їх втілити, відповідно до положень Статуту ООН (стаття 25). Рішення Ради подаються до Організації Об'єднаних Націй, як резолюції Ради Безпеки.

Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР) ООН допомагає Генеральній Асамблеї ООН у сприянні міжнародного економічного і соціального співробітництва та розвитку. ЕКОСОР складається з 54 членів ООН, всі з яких обираються Генеральною Асамблеєю ООН на трирічний термін.

Міжнародний Суд ООН, що розташований у Гаазі (Нідерланди), є головним судовим органом Організації Об'єднаних Націй. Заснований у 1945 році відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй, Суд почав працювати в 1946 році як наступник Постійної палати міжнародного правосуддя. Статут Міжнародного Суду, який схожий на свого попередника, є основним конституційним документом, складовою і регламентною дією суду.

Він заснований у Палаці миру в Гаазі, в Нідерландах, та розташований в спільній будівлі з Гаазькою академією міжнародного права, визнаного центру з вивчення міжнародного права. Метою Міжнародного Суду є вирішення суперечок між державами. Суд розглядає справи, пов'язані з військовими злочинами, незаконним втручанням держав і етнічних чисток, зокрема, як і раніше, розглядаються й інші юридичні справи.

Пізніше були запроваджені зміни, пов'язані з судом. Це запровадження Міжнародного кримінального суду (МКС), який почав функціонувати в 2002 році в рамках міжнародних обговорень за ініціативою Генеральної Асамблеї

Секретаріат ООН, очолюваний Генеральним секретарем, організований зі співробітників ООН та міжнародних цивільних службовців із усього світу. Секретаріат забезпечує дослідження, збір інформації та коштів, необхідних органам Організації Об'єднаних Націй для проведення своїх засідань та регламентних дій. Він також виконує завдання за вказівками від ООН, Ради Безпеки ООН, Генеральної Асамблеї ООН, Економічної і Соціальної Ради ООН та інших органів ООН.

Генеральний секретар ООН призначається Генеральною Асамблеєю, після того, як його рекомендовано Радою Безпеки ООН. На їх вибір може бути накладено вето з боку будь-якого члена Ради Безпеки ООН та Генеральної Асамблеї. Теоретично можуть перевизначити «рекомендацію» Ради Безпеки, якщо більшість голосів не досягнуто, хоча цього не ставалося ще ніколи. Тривалість перебування на цьому посту не має конкретних критеріїв, але з роками стало прийнято вважати, що пост буде передаватися протягом однієї або двох каденцій (одна каденція в п'ять років). На цю посаду призначають людину на основі географічної ротації, і Генеральний секретар не повинен виходити від одного з п'яти постійних держав-членів Ради Безпеки ООН.

Існують також спеціалізовані установи та підрозділи ООН. Статут Організації Об'єднаних Націй передбачає, що кожний із головних органів ООН може встановити різні спеціалізовані установи чи підрозділи для виконання своїх обов'язків.

Є багато організацій і агентств ООН, які функціонують та проводять різноманітну роботу з конкретних питань, серед яких:

• Міжнародна організація праці;
• Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ);
• Продовольча і сільськогосподарська організація ООН;
• ЮНЕСКО (Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури);
• ЮНІДО (Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку);
• Світовий банк і Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ).

Саме через ці установи ООН виконує велику частину своєї гуманітарної роботи. Приклади цих дій включають: програми масових щеплень (в рамках ВООЗ), програми задля уникнення голоду і недоїдання (в рамках роботи МПП), захист вразливих груп і переміщених осіб (наприклад, шляхом ВСР).

Україна є однією з країн-засновниць ООН – з 1945 по 1991 рік вона брала участь в роботі ООН як УРСР, а з моменту проголошення незалежності – як Україна. Після проголошення незалежності України участь у діяльності Організації Об'єднаних Націй було визначено одним із пріоритетних напрямів зовнішньої політики держави.

Новий етап участі незалежної України в міжнародних організаціях почався з 24 серпня 1991 року. Цього ж року, вперше за 45 років членства в ООН, делегація України брала участь у роботі сесії Генеральної Асамблеї ООН, керуючись тільки інтересами власної держави.

Сучасними пріоритетними сферами діяльності ООН для України є:

• розробка ефективних підходів до зміцнення міжнародної та регіональної безпеки;
• більш повне залучення ООН до процесу роззброєння, зокрема ядерного, зниження військового протистояння у різних регіонах світу, проведення конструктивного діалогу з проблем конверсії, участь у формуванні нових і зміцненні існуючих регіональних структур безпеки, налагодження співробітництва з ними;
• використання досвіду ООН для розв'язання соціально-економічних проблем, експертної допомоги в інтересах державного будівництва України, сприяння переходу до ринкової економіки;
• використання унікальних можливостей ООН для ведення діалогу з представниками інших держав.

Першого січня 2020 року стартувала ініціатива ООН75 – найбільшої, всеосяжної розмови про роль глобальної співпраці в побудові кращого майбутнього для всіх. У рамках цієї ініціативи протягом 2020 року Організація об'єднаних Націй проводитиме діалоги в різних країнах світу.

Радимо почитати:

1. Асірян С. Р. Контрольні повноваження Генеральної Асамблеї ООН у сфері прав людини. Держава та регіони. Сер. Право. 2019. № 4. С. 174-185.
2. Асірян С. Р. Спеціальні процедури та інші механізми Ради ООН із прав людини. Право і суспільство. 2018. № 6. С. 229-234.
3. Єремєєва І. А. Проблеми миротворчості ООН в умовах трансформації міжнародних безпекових інститутів / І. А. Єремєєва // Політикус. 2016. № 1. С. 204-209.
4. Інформаційна протидія тероризму : матеріали Міжнар. круглого столу / Міжнар. акад. інформ. в Ген. Консульт. статусі ООН і Всесвіт. інформ. парламенту. Луганськ : Копіцентр, 2002. 76 с.
5. Кудряченко А. Ялтинська конференція держав Великої трійки і вихід України на міжнародну арену. Віче. 2015. № 5. С. 25-27.
6. Лозинський А. Світовий Конгрес Українців та ООН: заради справедливості. К. : Києво-Могил. акад., 2013. 217 с.
7. Лоссовський І. Миротворчий досвід ООН і «план Б» урегулювання військово-політичного конфлікту на сході України. Зовнішні справи. 2016. № 1. С. 11-15; № 2. С. 16-20.
8. Милоненко Ю. В. Реалізація положень Конвенції ООН у сфері публічного адміністрування про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW) в Україні. Молодий вчений. 2018.№ 4 ч. 1. С. 74-76.
9. Організація Об'єднаних Націй. Статут Організації Об'єднаних Націй. К. : Департамент громад. інформації ООН, 2008. 69 с.
10. Перова Л. В. Проблеми міжнародно-правового регулювання миротворчих операцій ООН. Держава та регіони. Сер. Право. 2019. № 4. С. 186-191.
11. Перова Л. В. Правове регулювання участі України в Міжнародних миротворчих операціях ООН. Вчені записки Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського. Сер., Юридичні науки. 2019. № т. 30. 5. С. 243-247.
12. Снапковський В. Спільний шлях Української РСР і Білоруської РСР до складу держав-засновниць ООН. Зовнішні справи. 2017. № 11. С. 39-43.
13. Сорока І. Права шукачів притулку в практиці УВКБ ООН. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 9. С. 294-300.
14. Соціальне залучення в Україні: європейський вибір та інституції соціального сектору: [аналіт. доп.] / Е. Лібанова. К. : б. в., 2010. 84 с.
15. Спеціалізовані установи системи ООН : навч. посіб. / за ред. В. С. Бруза. К. : Либідь, 1995. 115 c.
16. Степаненко К. В. Конвенційний механізм міжнародного захисту прав людини в системі ООН. Альманах міжнародного права. 2018. № 19. С. 105-113.
17. Токунова А. Керівні принципи ООН у сфері бізнесу і прав людини як правовий інструмент забезпечення сталого розвитку країни. Підприємництво, господарство і право. 2018. № 12. С. 125-129.