Драч Іван

• Навіщо нам вороги? Ми самі собі вороги!
• Вірші не потрібні нікому, саме тому вони – найголовніше.
• Коли людина не встане з колін, то вона не далеко зможе пройти.
• Совість іржавіє – помста тужавіє.
• Совині очі – для ночі.
• Нема народу – то пощо життя?
• Ми віримо в магію небес, але не віримо в манну небесну.
• Тіні наших незабутих, незабутніх українських предків мають знайти спокій, навіки оселившись у пам’яті народу.
• Бог все поставить на місце, а ти йому все ж поможи.
• Хто спить на землі – не боїться упасти.
• Хто сумнівом битий, той не може вести.
• Лиш Деміург владно змісить Ніщо, а вимісить Щось.
• Вітер – це час, де нуртує біда.
• Дивовижний народ українці! Найбільші його вороги сконали своєю смертю.
• А пісня – це душа. З усіх потреб потреба. Лиш пісня в серці ширить межі неба. На крилах сонце сяйво їй лиша. Чим глибша пісня, тим ясніш душа.

Іван Драч