Фемінітиви – це красиво і правильно!

Останнім часом фемінітиви в українських ЗМІ та в повсякденному спілкуванні стають виразниками мовної політики, зорієнтованої на пропагування ґендерної рівності та власне української словотворчості. Фемінітиви – іменники жіночого роду, що називають особу жіночої статі.

У багатьох людей є різні думки з приводу того, чи доцільно називати жінок директорками, бібліотекарками, лікарками чи організаторками. Хтось вважає це даниною моді, інші категорично виступають проти використання фемінітивів. Та як же правильно ставитися до таких слів? Відповідь на це запитання отримали слухачі курсів української мови від філологині, координаторки та викладачки проекту «Безкоштовні курси української мови в Запоріжжі» Олени Ольшанської.

У своїй лекції Олена звернула увагу присутніх на те, що використання фемінітивів у мові підтримують такі відомі українські філологи, як Олександр Пономарів та Олександр Авраменко. На це є вагомі підстави. Так, у словнику Грінченка (1907-1909 рр.) знаходимо такі слова, як дончиця (донська козачка), лікарка, комірниця (квартирантка). Словник Д. Яворницького (1920 р.) містить такі слова, як «домовласниця», «колежанка». У словнику А. Кримського (1924-1932 рр.) читаємо слова «професорка», «заступниця», «викладачка» і навіть «державниця», «заставниця» та «владниця». Схожі слова знаходимо і в академічному тлумачному словнику сучасної української мови (1970-1980 рр.). Як бачимо, використання фемінітивів в українській мові є давньою традицією.

Розповіла Олена Ольшанська і про те, як граматично утворюються фемінітиви та як уникати неправильного словотворення (типу чоловік – електрик, а жінка – електричка).

У багатьох людей виникає запитання, чому ж у сьогоднішніх підручниках не прописані правила творення фемінітивів. Тут важливо розуміти, що підручники – це вже наступний крок, бо до підручників потрапляють речі, перевірені часом.

Тож використовуйте у своєму мовленні фемінітиви – це правильно і красиво!