Іван Липа – літописець нації та борець за незалежність: до 160-річчя від дня народження

 Іван Липа – літописець нації та борець за незалежність: до 160-річчя від дня народження

Література – це та ниточка, що зв'язує одиницю з цілим народом.
Коли впродовж літ народ читає своїх письменників,
він виробляє одностайні, однозначні ідеали. Складає Націю.
Іван Липа

Історія України знає чимало постатей, які присвятили своє життя боротьбі за незалежність, розвиток культури та становлення національної ідентичності. Одним із таких видатних діячів був Іван Липа – людина, яка поєднала в собі талант письменника, мудрість державотворця та покликання лікаря. Його життя – це шлях нескінченної відданості ідеалам свободи, а його праці залишаються актуальними й сьогодні.

Липа Іван Львович – український громадський і політичний діяч, письменник, за фахом лікар. Співзасновник таємного товариства «Братство тарасівців», український комісар Одеси (1917), член ЦК Української партії соціалістів-самостійників, міністр віросповідань УНР (1919). Борець за незалежність України у ХХ сторіччі.

Іван Липа народився 24 лютого 1865 року в Керчі в родині міщан.

Батько, Лев Васильович, був відставним солдатом. За материнською лінією (Ганна Михайлівна Житецька) походив із козаків Полтавщини, що підтримували Івана Мазепу.

Батьки майбутнього письменника переїхали з Херсонщини в місто Керч. Там пройшли дитячі роки веселого хлопчика. «Я жив безжурно широким дитячим життям, цілком самостійним. Ніяка мораль мене не торкнулася, окрім родинної, яку я завжди благословляю. Ті родинні основи, можливо, спасли мене від життєвого бруду і в свій час повели на інший шлях», – писав І. Липа вже дорослою людиною у своєму нарисі «Як я вчився».

Першу освіту Іван здобував у народній школі при грецькій церкві. Відтак вступив у керченську гімназію, де навчався в 1880–1888 роках. Після закінчення гімназії пішов на медичний факультет Харківського університету. Там Іван Липа з Борисом Грінченком, Миколою Міхновським та іншими товаришами 1891 р. спільно заснували таємне товариство Братство «Тарасівців», яке, посилаючись на творчість Тараса Шевченка, поширювало ідеї національного визволення українського народу.

Товариство 1893 р. було розгромлене, а його членів, серед них – І. Липу, заарештовано. Після 13 місяців ув’язнення ще 3 роки він жив під наглядом поліції в Керчі. Закінчив Казанський медичний університет і працював лікарем на Херсонщині та в Полтаві.

Починається довгий і невлаштований період лікарської діяльності Івана Липи, поки 1900 р. доля не приводить його на Одещину. Саме там він знайшов сімейний затишок, активно розгорнув свою професійну, громадську й творчу діяльність. Іван Липа у 1904–1905 рр. у м. Дальник побудував лікарню для незаможних жителів.

У 1913 році письменник друкує повість «Острови Самотності» – один з найкращих своїх творів, який він присвятив коханій дружині Марії, жінці, з якою він 1904 року в Одесі взяв шлюб і котра стала йому не лише вірною й люблячою дружиною, а й замінила синові рідну матір, яка трагічно пішла з життя, коли Юрко був ще дитиною.

Окрему сторінку творчості І. Липи, як, власне, й української літератури, займають його «Тринадцять притч» – унікальних космонологічних казок, які він сам називав казками-поемами. Ці вишукані лаконічні філософські притчі відкривають читачеві нового митця-мислителя-естета, який шукає й знаходить образ Нової Людини, що діє в час соціальних катаклізмів і революційних зрушень.

Разом із сином Юрієм у 1917 році Іван Липа засновує видавництво «Народний стяг», яке було єдиним на той час українським видавництвом в Одесі і за неповних два роки видало низку цікавих творів, зокрема, книжки «Табори полонених українців» О. Скоропис-Йолтуховського, «Приказки про москалів і німців» Степана Руданського, «Контрасти» та «Малюнок життя» Ілька Гаврилюка, серію казок Івана Липи «Казки про волю». У цьому ж видавництві побачило світ і кілька брошур Юрія Липи: «Союз визволення України (історія і діяльність)», «Гетьман Іван Мазепа», «Носіть свої відзнаки», «Королівство Київське по проекту Бісмарка».

Практикуючи як «лікар для бідних», він продовжує активно займатися видавничою та громадською роботою. Лекції в «Просвіті», редагування альманаху «Багаття», в якому побачили світ твори Бориса Грінченка, Ольги Кобилянської, Панаса Мирного, Дніпрової Чайки, Олега Кандиби (Олега Ольжича), поетів-модерністів, зокрема, Миколи Вороного, популяризація творів молодих талановитих авторів, робота у видавничому гуртку «Одеська літературна спілка», в «Українському клубі» і товаристві «Українська хата», участь у виданні літературно-мистецьких журналів «Основа», «Степ», тижневика «Українське слово» – ось деякі напрямки невтомної щоденної праці, якою він переймається після лікарської роботи. З початком Першої світової війни служив військовим лікарем.

Напередодні революції лікар І. Липа був призначений українським комісаром Одеси, заснував українське видавництво «Народний Стяг». Згодом переїхав до Києва, де вступив до Української партії соціалістів-самостійників, входив до складу її Центрального комітету. У період Української Народної Республіки керував управлінням культури і віровизнання в уряді. Був членом Всеукраїнської Національної Ради та Ради Республіки.

З серпня 1920 р. І. Липа увійшов до складу комісії з підготовки Конституції УНР, а деякий час уже в екзилі виконував обов’язки міністра охорони здоров’я УНР. Після програних визвольних змагань на початку 1922 р. переїхав до Львова, звідси переїхав до Винників біля Львова, де займався лікарською практикою і творчою діяльністю.

У Винниках відкрив медичну амбулаторію з такою табличкою: «Д-р мед. Іван Липа. Приймає». За українсько-патріотичну позицію польська поліція переслідувала його. Заробляв мало, тому жив дуже скромно. Мав хороший контакт з сином Юрієм, який був тоді студентом медичного факультету Познанського університету. І. Огієнко залишив цікаві спогади про І. Липу, про його життя у Винниках (опубліковані в журналі «Наша культура» за 1937 р.). І. Огієнко у спогадах цитує І. Липу: «Наш державний здвиг невгасимим вогнем запалить усі живі українські душі, і свого часу таки принесе відповідний плід. Помремо ми, але святий вогонь, що його ми сміливо запалили, уже ніколи не погасне. Це те, що переживе нас і створить найрозкішніші легенди в Україні…».

У листопаді 1923 року стан здоров'я Івана Липи різко погіршився. Помер 13 листопада 1923 року. Поховали Івана Липу у Винниках біля спільної стрілецької могили. Вшановуючи пам'ять І. Л. Липи, 20 травня 2015 року в Полтаві провулок 2-й Дундича було перейменовано на провулок Івана Липи. 9 жовтня 2020 року у селі Мачухи на фасаді будинку, у якому з 1898 по 1902 роки працював земським лікарем Іван Липа, було встановлено меморіальну дошку.

Літературна діяльність Івана Липи почалася ще в студентські роки, коли в часопису «Зорі» з’являються  його перші статті.

Друкуючи свої твори в періодичних виданнях, І. Липа часто використовував псевдоніми. Найбільш відомі серед них – І. Степовик, П. Шелест, Марнієнко М. Міщанин, М. Житецький, просто М. М. Слід зазначити, що при виборі псевдонімів письменник хотів бути свідомим українцем. Довгі роки літературна спадщина Івана Липи в УРСР замовчувалась і не досліджувалась. А вона була чимала – тільки для дітей були написані «Мій ведмедик», «Сім братів», містичне оповідання з фольклорною основою «Туман», збірка поезій «Тихе слово», однаково цікаві як дітям, так і дорослим, п’ять казок об’єднані загальною назвою «Казки про волю». Така назва була дуже актуальною буремного 1917 р. Ці п’ять казок – «Гомін по діброві», «Чайка небога», «Юрасів сад», «Хапко і давець» та «Лада прекрасна» – випустило у світ одеське видавництво батька і сина «Народний стяг». Кілька рідкісних видань зберіглося у зібранні одеського колекціонера Тараса Максим’юка.

Прозові та поетичні твори І. Липи мають символічно-філософський характер з ліричним забарвленням. В останній рік життя Іван Липа, готуючи свої твори до видання, писав в одному з своїх листів до друга: «Я писав більш як чверть віку не за страх, а за совість, не ради слави, бо знав, що доброго не скажуть, хіба випадково, писав не ради грошей, а лиш тому, що мав свої думки, і ті думки хотілось сказати людям...».

І. Липа – автор віршів, нарисів, оповідань та збірок, серед яких «Оповіді про смерть, війну і любов» (1935 р.). У його творах виразно звучить ідея вірності власному народові, власній державі та її соборності. Цю ідею протягом свого життя втілював також його син Юрій. Липа разом з Миколою Вороним та Іваном Луценком створив «Одеську літературну спілку», яка приєдналася до видання двох літературних збірок – «З-над хмар із долин» і «Багаття». Іван Липа та його син Юрій допомагали україномовному видавництву «Народний стяг» і підтримували тісні зв’язки з письменниками Гнатом Хоткевичем, Григорієм Чупринкою, Володимиром Самійленком, Йосипом Маковеєм та іншими діячами культури.

Із казки Івана Липи «Близнята»: «А тим часом сусідній цар крок за кроком захоплював їхню землю...». Загарбання країни сусіднім царем несе громадянам тяжку неволю, горе й смерть, що подається у творі як розплата за те, «що, насолоджуючись власним життям, вони зовсім перестали думати й дбати про свою державу». Чи не так і наш народ, видатний у мистецтві, піснях і танцях, вмілий і працьовитий, на багатій і щедрій землі віками зазнавав тяжкого гніту від сусідів? Твір Івана Липи «Близнята» унікальний тим, що в ньому є ще одна казка. Її розповів онукові мудрий дід. Цей композиційний прийом – «два в одному» – не лише посилює емоційне сприйняття твору, а й дає зрозуміти, що на шляху боротьби за долю рідного краю – численні й складні перешкоди, здолати які далеко не кожному по силі, й те треба робити гуртом!

Пропонуємо більше дізнатися про життя та творчість І.  Липи.

Твори І. Липи:

1. «Страшний ворог». Книжка про горілку. Написала М. Загірня… / І. Липа // Літературно-науковий вістник. – 1900. – Річник 3, т. 9. – С. 118–124.
2. «Тарасовці»: (зі споминів) / І. Липа // Письмо просвіти. – 1922. – Ч. 11–12. – С. 91–92.
3. Живі свідки / І. Липа // Літературно-науковий вістник. – 1903. – Річник 6, т. 23. – С. 87–91.
4. Казки про волю. Т. 2. : Чайка-Небога / І. Липа. – Одеса : Нар. стяг, 1917. –  32 с.
5. Казки про волю. Т. 3 : Юрасів сад / І. Липа. – Одеса : Нар. стяг, 1917. – 32 с.
6. Казки про волю. Т. 4 : Хапко і Давець ; Т. 5 : Дідова Правда / І. Липа. – Одеса : Нар. стяг, 1917. – 31 с., включ. обкл.
7. Листи до М. Коцюбинського / І. Липа // Листи до Михайла Коцюбинського / упоряд. та комент. В. Мазного. – Ніжин, 2002. – Т. ІІІ : Карманський-Мочульський. – С. 210–225.
8. Михайло Білінський / І. Липа // Дніпро: календар-альманах. – 1925. – С. 135–137.
9. Мій ведмедик / І. Липа // Дніпро: календар-альманах. – 1925. – С. 38–44.
10. Світильник неугасимий: тринадцять притч / І. Л. Липа ; іл. П. Г. Щегельський. –  К. : Київ. старовина, 1994. – «Пам'ять віків», № 4/94 : додаток до журн. «Київська старовина». – 79 с.
11. Сім братів / І. Липа // Літературно-науковий вістник. – 1899. – Річник 2, т. 8. – С. 198–204.
12. Так минали століття / І. Липа // Літературно-науковий вістник. – 1905. – Річник 8, т. 39. – С. 6–9.
13. Тихе слово: Збірка казок / І. Липа. – Львів : Світ дитини, 1929. – 80 с.
14. Туман / Іван Липа // Літературно-науковий вістник. – 1904. – Річник 7, т. 27. – С. 50–59.
15. Чорна Мара / І. Липа // Дніпро: календар-альманах. – 1923. – С. 23–24.
16. Як я пішов у революцію: (уривок із щоденника) / І. Липа // Дніпро: календар-альманах. – 1928. – С. 95–99.

Література про нього:

1. Іван Липа – біографія [Електронний ресурс] // Видавництво «КАМЕНЯР» : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://www.kamenyar.com.ua/kamenyar-live/vydatni-ukraintsi/ivan-lypa.html?srsltid=AfmBOoo9PIKeU0u0LE1_p8zQAVLUY0_J5yjEb01uPzFs_k26vx2SYVIa. – Назва з екрана. – Дата публікації : 24.02.2023. – Дата звернення : 09.02.2025.
2. Кольба Г. Іван Липа «У невідому путь»: притча для тих, хто керує власним життям / Г. Кольба // Українська мова та література. Сер. Шкільний світ. – 2016. – № 7/8(квіт.) – С. 23–32.
3. Мельник І. Іван Липа: від Криму до Винник [Електронний ресурс] / І. Мельник // Збруч : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://zbruc.eu/node/33114. – Назва з екрана. – Дата публікації : 24.02.2015. – Дата звернення : 10.02.2025.
4. Стамбол І. Іван та Юрій Липи / І. Стамбол, С. Кучеренко. – Харків : Бібколектор, 2016. – 120 с. 
5. Стех Я. Іван і Юрій Липи [Електронний ресурс] / Я. Стех // Наше слово: газета для українців у Польщі : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://nasze-slowo.pl/ivan-i-yuriy-lipi//. – Назва з екрана. – Дата публікації : 29.01.2016. – Дата звернення : 10.02.2025.
6. Шумило Н. Іван Липа – прозаїк новітньої школи / Н. Шумило // Дивослово. – 2009. – № 6. – С. 53–56.

Підготувала Т. Федько