Знайомство з самобутньою караїмською культурою на «Вечорі з Гончарівкою»
29 січня 2025 року друзі Гончарівки зібралися разом на черговий «Вечір історії», щоб ближче познайомитися з унікальним народом – караїмами, коріння якого сягає багатовікових традицій, культури та духовності.
Історія караїмів переплетена з багатьма сторінками світової історії, а їхня культура, зберігаючи елементи різних епох і народів, є унікальним надбанням людства. Вони змогли не лише зберегти свою ідентичність попри численні виклики часу, але й збагатити культуру регіонів, де проживали, своїми традиціями, мовою, кухнею та вірою.
Сьогодні караїми є одним із найменш чисельних корінних народів України. Караїмські громади в Євпаторії та Сімферополі налічують декілька сотень осіб, у Феодосії залишилося близько ста караїмів. За межами півострова представників цього етносу ще менше. Найбільша караїмська громада на материковій Україні діє в Мелітополі, єдина діюча кенаса належить невеликій, але активній громаді Харкова. Декілька осіб також мешкає у Києві, Галичі та Луцьку.
Захопливу подорож у світ караїмів – світ, який заслуговує на глибоке вивчення, – присутні здійснили разом із гостею Надією Васильчук, молодшою науковою співробітницею Музею караїмської історії та культури Національного Заповідника «Давній Галич».
Пані Надія висвітила проблему походження караїмів, версії появи їхньої громади на теренах Галича. Згідно з першою, у 1399 р. великий литовський князь Вітовт здійснив набіг на Крим, в результаті чого привів звідти невільників, серед яких було 383 сім’ї караїмів. Оселив їх у місті Тракаї (Литва) біля річки Вара. Під час другого походу у 1408-1411 рр. Вітовт привіз нових поселенців з караїмів у Галич і Луцьк. Друга версія пов’язує початок галицької караїмської громади з Данилом Галицьким. У 1246 р. князь Данило Романович і хан Батий уклали між собою мирний договір, згідно з яким хан дозволяв сотні караїмських сімей з Криму оселитися у Галичі. Третя версія виходить з того, що по території України проходив торговельний тракт, що зв’язував Європу з Азією. Багато торгівців осідали тут назавжди, серед них були й караїми.
Присутні також дізналися про особливості літочислення караїмів, у яких прийнята місячна календарна система. Рік триває 354 дні, 8 годин та 48 хвилин. Тож місячний рік коротший від сонячного на 10 днів, 21 годину та 12 хвилин. Місяць налічує 29 або 30 днів і починається з появою на небі молодика. Цей момент раніше визначався за допомогою спостережень, а тепер – з допомогою точних астрономічних розрахунків. Доба триває від заходу до заходу Сонця, тому кожне свято починається і закінчується надвечір.
Цікаво було дізнатися про релігійні свята, одяг, традиційну кухню караїмів. Гостя «Вечора» навіть поділилася деякими рецептами, зокрема, караїмського пиріжка ет аяклак, який занесений до списку нематеріальної культурної спадщини України в 2018 р.
А ще ми познайомилися з творчістю талановитого караїмського поета Захара Ісаака Абрагамовича. У 2018 р. вдалося опублікувати його збірку поезій «І нам весна всміхнеться», до якої увійшли твори з оригінальної копії манускрипту, котрий був втрачений.
«Вечір історії з Гончарівкою» та його чудовою гостею став можливістю доторкнутися до дивовижної культури караїмів, відчути її унікальність. Щиро дякуємо пані Надії та всім, хто цінує наші неповторні зустрічі та цікавиться етнокультурним розмаїттям України.
