Кузьмич Володимир Савич (1894-1943) – український письменник, репресований під час війни

Кузьмич Володимир Савич (1894-1943) – український письменник, репресований під час війни

Український прозаїк Володимир Савич Кузьмич народився 27 червня 1894 року на станції Бахмач на Чернігівщині в сім'ї робітника-залізничника. Після смерті батька у 9-річному віці разом з братом потрапив до сирітського притулку у Полтаві. З неймовірними труднощами здобув гімназійну освіту і спеціальність, працював в чоботарській майстерні та друкарні. Був у комсомолі, а в 1924 році вступив до лав комуністичної партії. У 1925 році приїхав до Харкова, щоб здобути вищу освіту. Вступив на юридичний факультет Харківського інституту народного господарства, який закінчив у 1929 році. Одружився з Агріпіною Євстахіївною Сеніною у 1927 році. Продовжив навчання і в 1932 році закінчив аспірантуру при кафедрі літературознавства Українського інституту марксизму-ленінізму.

В. Кузьмич був закоханий в авіацію, фактично на світанку її буйного розвитку в СРСР. Він втерся в дружбу до відомого авіаконструктора Калініна. Одним із перших поміж письменників літав тільки над Харковом. Написав роман «Крила» (1930), в якому змалював образи робітників-новаторів літакобудівної промисловості. Ще Володимир захоплювався есперанто – був чи не єдиний есперантист поміж українських письменників.

З 1930 по 1932 рр. В. Кузьмич знаходився на будівництві Дніпрельстану (Дніпровської електростанції), де писав історію радянських заводів, чорновий варіант якої був забракований владою в 1934 році. Володимир Кузьмич добре володів французькою мовою, завдяки чому вільно спілкувався з бельгійськими інженерами на будівництві Дніпрельстану в 1930-х рр. та листувався з Анрі Барбюсом. Іншим захопленням митця було малювання: у фондах ЦДАМЛМ України збереглися виконані ним аквареллю на папері замальовки до своїх творів та фотокопії його розписів декоративних блюд.                        

Письменник був членом літературних організацій: «Гарт» (1923-1925), «Молодняк» (від 1926), СРПУ, СПУ та Всеукраїнської спілки пролетарських письменників (від 1932), одним із керівників Міжнародної асоціації революційних письменників-есперантистів, входив до художньо-політичної ради Харківського театру опери і балету.

Перше оповідання Володимира Кузьмича було надруковане в 1925 році. У журналі «Всевсвіт»  було опубліковано оповідання «Наталева круча». Його прозові твори публікувалися в українських журналах: «Червоні квіти», «Плужанин», «Молодняк», «Червоний шлях», «Плуг».

творів Володимира Кузьмича – проблеми соціалістичного будівництва, індустріалізації і становлення радянської людини. Критика не обходила увагою творчість В. Кузьмича. Про нього писали й товариші по перу І. Багмут, Л . Гомін та ін. А в 1930-х рр. письменник неодноразово звинувачувався рецензентами у «махровому націоналізмі», «індустріальному хвильовізмі» та «возвеличенні української нації з-поміж інших народів СРСР». Найбільш жорсткій критиці був підданий його роман «Крила»  про досягнення українського літакобудування.

Упродовж 1927-1941 рр. всього було видано 32 книги письменника. Серед них – збірка оповідань з життя молоді «Наган» (1927), збірка оповідань та повістей «Італійка з Мадженто» (1927), збірка оповідань «Хао-Жень» (1928), три оповідання «Міна» (1929), «Польот над Кавказом» – авіоекспедиція комсомолу (1929), оповідання «Євстрат» (1930) та «Жовтий рикша» (1930), опвідання «Повидло» (1930) та «Шість тисяч метрів» (1930), виробничий роман «Крила» на дві книги (1930), поема ударника «Індустріада» (1931), морські оповідання «Кораблі» (1931), «Перший криголам. 3 дніпрельстанських оповідань» (1931), повість «Турбіни» (1932), науково-фантастична повість про політ у стратосферу, з великою долею комуністичної пропаганди, типової для масової літератури доби сталінізму «Висоти» (1934), повість про світове змагання стратопланів, мужність людей, що освоювали небесні далі – «Океан» (1939), «Сто хлібин» – зі шведських легенд (1940). У роки Другої світової війни вийшла низка оповідань з фронтового життя (1941): «Перший бій», «Дружина пілота», «У грозу» та ін. До речі, «У грозу» була остання його книжка, видана 1941 році в бібліотечці «Фронт і тил» (Київ-Харків).

Від 1939 року Володимир Савич працював старшим викладачем кафедри західноєвропейської літератури  Харківського державного університету. Під час Другої світової війни, в зв’язку з проривом гітлерівського десанту, сім’ю Кузьмичів з іншими родинами, спішно вночі евакуйовали з Харкова до Алмати (Казахстан). Але письменник доїхав з родиною тільки до першої станції: там жінка й син зійшли з потягу і повернулися в захоплений гітлерівцями Харків.

У 1942 році Володимир Кузьмич був заарештований працівниками НКВС за обвинуваченням у антирадянській діяльності. 5 червня 1943 року Особлива нарада при НКВС СРСР засудила його до каторжних робіт у виправно-трудовому таборі. Слідчу справу В. Кузьмича в архівах не виявлено, можна зробити висновок, що письменника було репресовано вже під час війни.

В особовій справі В. Кузьмича, яка зберігається в СПУ, є копія ухвали Судової колегії у кримінальних справах Верховного Суду Казахської РСР від 20 вересня 1957 року про скасування постанови Особливої наради при НКВС СРСР від 5 липня 1943 року щодо Кузьмича B.C. Там же підшита й копія свідоцтва від 19 березня 1951 року про його смерть, згідно з яким він помер 4 жовтня 1943 року. Причина смерті – пелагра. Місце поховання не зазначено. Отже, якщо взяти на віру це свідоцтво про смерть, бо часто у такий спосіб беріївці приховували факт розстрілу, то В. Кузьмич помер від хвороби, спричиненої виснаженням в одному з таборів НКВС на території Казахстану.

Письменника реабілітовано посмертно.

Твори В. Кузьмича:

Кузьмич В. Міна: оповідання / В. Кузьмич // Всесвіт. – 1927. – № 6. – С. 2–5.

***

1. Кузьмич В. Висоти. URL: https://coollib.net/b/438508/read
2. Кузьмич В. Океан. Повість про світове змагання стратопланів URL: https://litmir.club/br/?b=642920

Матеріали про життя та творчість:

1. Дубина М. Володимир Савич / М. Дубина // Українська Літературна Енциклопедія. У 5-ти т. – Т. 3: Кру–Кул.  – Київ, 1995. – Т. 3: К–Н. – С. 77–93.
2. Володимир Кузьмич // З порога смерті: Письменники України – жертви сталінських репресій. – Київ, 1991. – С. 289–290.
3. Мацько В. Кузьмич Володимир Савич / В. Мацько // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 15 : Кот – Куз. – Київ, 2014.
4. Письменники Радянської України. 1917–1987 : Біобібліографічний довідник / Упоряд. : В. Коваль, В. Павловська. – Київ, 1988. – 719 с
5. Підгайний Л. Володимир Кузьмич / Л. Підгайний // Літературна газета. –  1928. – 1 жовт.

***

1. Володимир Савич Кузьмич (1904–1943) URL: https://csamm.archives.gov.ua/2021/07/01/volodymyr–savych–kuzmych–1904–1943/
2. Кузьмич // Смолич Ю. Мозаїка. З тих років (курйози). – С. 244, 264. URL: https://shron3.chtyvo.org.ua/Smolych_Yurii/Mozaika_Z_tykh_rokiv_kuriozy.pdf?PHPSESSID=gc1ugiovogtilhsj05pho8e8k4
3. Кузьмич Володимир // Лейтес А. Десять років української літератури (1917–1927). У 3–х т. – Київ, 1928. – Т. 1 Біо–бібліографічний. – С. 267–268. URL: https://elib.nlu.org.ua/view.html?id=7853
4. Кузьмич Володимир Савич. 1904–1943 // Українські письменники : біо–бібліографічний словник. У 5–и т. – Київ, 1965. – Т. 4 Радянська література : А – К. – С. 817–819. URL: http://www.irbis–nbuv.gov.ua/cgi–bin/ua/e...
5. Кузьмич В.С . // Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України: Путівник. – Київ, 2003. – Вип. 1. – С. 120–121. URL: https://old.archives.gov.ua/Publicat/Guidebooks/Archiv–muzey.pdf

Матеріал підготувала О. Михайленко