Головна Новини "Квіти і зброя" – поезія про війну й проти війни

"Квіти і зброя" – поезія про війну й проти війни

05.02.2023 09:33

Війна та поезія – невіддільні. Бо хтось воює стилетом, а хтось використовує стилос. Хтось вправно поєднує ці два інструменти.

Доля ж нашої героїні, авторки збірки поезій «Квіти і зброя» Валерії Карпиленко, дуже непроста.

Валерія Суботіна (Карпиленко) – маріупольська поетка, кандидатка наук із соціальних комунікацій, у минулому випускниця й викладачка Маріупольського державного університету. Валерія разом із полком «Азов» захищала рідний Маріуполь.

Зі своїм майбутнім чоловіком Валерія познайомился, коли працювала в пресслужбі Донецького прикордонного загону. Під час перебування в облозі на «Азовсталі» Валерія та Андрій одружились. Сталося це 5 травня 2022 року, у день народження полку «Азов». А вже 7 травня Андрій загинув.

Валерія донині перебуває в Оленівському СІЗО. За словами звільнених побратимів, тримається там гідно та мужньо. Валерія обіцяла вибратися й жити за двох!

Збірку «Квіти і зброя» поетка написала під час своєї служби в добробаті, в полку «Азов» (2015−2016рр.), і пізніше, з 2017 по 2020р., в Донецькому прикордонному загоні. Весь цей час Валерія записувала історії бійців і писала вірші про них. Кожен вірш – це спогад про хлопців і дівчат, які були там, на Сході, всі ці 8 років російсько-української війни, і для яких є настільки дорогою і небайдужою Україна, що вони готові віддати за неї найдорожче – свої життя.

Збірка складається з чотирьох розділів: «Пріоритети», «Вона», «Замовляння» та «Душа». Кожний із них має свою атмосферу і свою історію написання.

«Пріоритети» — це про власний вибір захищати країну на фронті та спогади про побратимів, в основі кожного вірша реальні історії бійців: «Змиріться. Ми наразі не маємо вибору окрім, хіба що, між калібрами та яку зброю носити з собою щоденно – вогнепальну або холодну. Бо не маючи зброї зовсім у цій країні ти запросто можеш позбутись життя. Або й гірше того - свободи».

Розділ «Вона» – душа ліричної героїні, її бунтівна натура, сумніви й переконання, розчарування і любов. В одному з віршів цього розділу читаємо: «Її насолода – помічати все те, що красить не зовні, а десь у глибинах. І сподіватись – з дощами от-от проросте той паросток, з якого розквітне Людина. І бачити серце в душевній пітьмі, що все ж намагається палко світити. І вірити в те, що усі ми дітьми лишаємось, вміючи щиро любити»

«Замовляння» не тільки за назвою й тематикою, а й за художнім ритмом та образам  – абсолютно фольклорне поетичне «зілля».

Останній розділ поетичної збірки під назвою «Душа» прочиняє для читачів віконце у світ душі ліричної героїні, відкриває її пантеїстичний світогляд.

Ми щиро сподіваємося, що скоро настане той час, коли читачі Гончарівки зможуть погортати сторінки цієї сильної поезії. А поки дехто з них вже ознайомився з віршами збірки віртуально і прочитає їх під час зустрічі з Людмилою Суботіною, мамою загиблого азовця, чоловіка Валерії. Саме пані  Людмила надіслала нашим читачам цю збірку, за що ми дуже вдячні,  а також просимо Бога, аби Валерія якомога скоріше опинилася на свободі!

 

Наш шлях під стягом, горді ми яким.
Триває боротьба. Боротимемсь до смерті і втілимось в літописів рядків.
Валерія Карпиленко

 

Лілія Віжічаніна,
завідуюча відділом наукової інформації та бібліографії

Календар подій

    12 3
4 5 6 7 8 910
1112 13 14 15 16 17
1819 20 21 22 2324
252627282930