Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод – дороговказ для демократичних суспільств: 75 років з дня прийняття
Після Другої світової війни, у 1949 році, європейські держави об’єдналися, щоб закласти нові основи миру, демократії та співпраці. Так з’явилася Рада Європи – міжнародна організація, метою якої стало утвердження демократії, зміцнення єдності народів Європи, захист прав людини та розвиток співробітництва у сферах права, культури, освіти й охорони довкілля.
Саме в межах цієї організації народився документ, який став головним символом спільних європейських цінностей – Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод.
Конвенцію було прийнято 4 листопада 1950 року в Римі на основі Загальної декларації прав людини. Її підписали уряди десяти держав-членів Ради Європи. Документ визначив єдині стандарти захисту основних прав і свобод людини, ставши фундаментом європейського правопорядку.
Після набуття чинності 3 вересня 1953 року було створено два незалежні органи – Європейську комісію з прав людини (1954) та Європейський суд з прав людини (1959), що контролювали дотримання положень Конвенції. Згодом, під час Віденського саміту 1993 року, ухвалено рішення про реформування системи: з 1 листопада 1998 року у Страсбурзі почав роботу оновлений Європейський суд з прав людини, який функціонує і сьогодні. Детальніше









