Всесвітній день розповсюдження інформації про зловживання відносно літніх людей

Всесвітній день розповсюдження інформації про зловживання відносно літніх людей

Люди похилого віку -
Мудрості стигла пора,
Спогадів митті без ліку,
Роки по вінця добра -
Праведно й щиро прожиті!
Олег Стаднік

15-го червня, рішенням Генеральної Асамблеї ООН від 19-го грудня 2011-го року (резолюція №66/127), відзначається Всесвітній день розповсюдження інформації про зловживання відносно літніх людей – День захисту людей похилого віку.

Турбота про людей похилого віку – справа всього суспільства, адже саме літні люди зберегли для нас найкращі національні традиції, навчили долати труднощі, бути наполегливими і толерантними. На долю старшого покоління випало чимало випробувань, болю і втрат, проте вони зуміли зберегти і пронести через життя почуття гідності, віри і любові.

В Україні громадянами похилого віку визнаються особи, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також особи, яким до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більш як півтора року.

Загальні права людей похилого віку сформульовано в Міжнародній декларації прав людини, Європейській Конвенції про захист прав і основних свобод людини, Деклараціях ООН, ЮНЕСКО, ВООЗ. Було прийнято законодавчі акти про людей похилого віку і в Україні. Особливого значення для визначення прав і обов’язків людей похилого віку, відповідальності держави, благодійних організацій, приватних осіб мають Закони «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» (1993), «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (1991) тощо.

В Україні, як і в багатьох розвинених країнах, в останні десятиріччя значно зросла частка людей похилого віку. До старшого покоління сьогодні належить кожний п’ятий. Україна входить до 30 «найстаріших» країн світу, спостерігається досить тривожна тенденція зі зростання кількості людей похилого віку. У 2007 році частка людей пенсійного віку досягла 23,9%, або понад 11 млн. осіб, і за рейтингом старіння (часткою населення старше 65 років) Україна займала 11 місце у світі, а в 2025-му переміститься на 9-те місце. Згідно з національним демографічним прогнозом на період до 2025 року частка осіб віком від 60 років становитиме 25%, а у 2030 році – понад 26%. Це означає, що Україна є й залишатиметься однією з «найстаріших» країн світу, водночас, на державному рівні цій проблемі приділяється недостатньо уваги.

Люди пенсійного віку – це ті люди, які залишаються поза межами суспільних процесів. Виходячи на пенсію, вони замикаються на домівці та сім’ї, втрачаючи інтерес до громадського життя. Адаптація до змінних умов динамічного соціуму в такому віці є вкрай складною і люди такого віку потребують підтримки та стимулюючих заходів. Пенсіонери переважно є соціально-незахищеними та часто перебувають за межею бідності.

Незважаючи на те, що законодавство України гарантує певні права, проте для літніх людей це не вирішує проблеми доступу до рівних можливостей, забезпечення правового захисту та правової допомоги відповідно до потреб. Старість приносить із собою зміну звичних життєвих стандартів, хвороби, важкі душевні переживання. Літні люди опиняються на узбіччі життя, поступово ізолюється від суспільства. Обмежується їх життєдіяльність. Справа не стільки у матеріальних труднощах (хоча і вони відіграють важливу роль), скільки у труднощах психологічного характеру. Вихід на пенсію, втрата близьких і друзів, хвороби, звуження кола спілкування і сфер діяльності – все це веде до збідніння життя, відходу з нього позитивних емоцій, з’являється почуття самотності та непотрібності.

У старості, як і в будь-якому віці, життя людини не усвідомлюється без суспільних відносин. Зміст існування в цьому суспільстві зводиться до того, щоб бути йому корисним. Тому потрібно створити такі умови, щоб люди похилого віку були в змозі брати активну участь у суспільному житті і не були ізольованими від нього. Невідворотність демографічного старіння вимагає адекватної реакції суспільства на зміни соціально-демографічних умов життєдіяльності населення та наслідки прискореного старіння. Соціально-економічні наслідки демографічного старіння пов’язані насамперед зі скороченням чисельності осіб працездатного віку, збільшенням демографічного та економічного, отже, податкового навантаження на осіб працездатного віку, збільшенням попиту на соціальні та медичні послуги серед громадян похилого віку.

Питання ролі літніх людей у соціально-економічному розвитку країн, їх участі в усіх аспектах життя суспільства стало визначальною складовою Мадридського міжнародного плану дій щодо проблем старіння. У цьому важливому документі визначено стратегію дій, покликаних перетворити старіння із загрози розвитку суспільства на його рушійну силу. Метою цього плану проголошено перехід від «старіючого суспільства» до «суспільства для людей усіх вікових груп». Основними складовими Мадридського плану є рекомендації для формування політики відносно літніх осіб, покликані допомогти окремим державам створити власні програми трансформації політики в умовах старіння населення. Рекомендації не є універсальними, Мадридський план – це, насамперед, глобальна рамкова стратегія, з якою держави зобов’язалися узгоджувати свої напрями роботи та дії на національному рівні. Вибір і реалізація цих дій суттєво залежать від можливостей конкретної країни.

Пріоритетними складовими Мадридського міжнародного плану дій щодо проблем старіння на рівні окремих країн є такі: люди похилого віку в старіючому суспільстві; здоров’я та добробут у поважному віці; середовище, що підтримує розвиток літньої людини. Рамкові документи мають рекомендаційний характер, на їх основі уряди країн формують національні політики стосовно літніх людей, виходячи з власних умов та можливостей.

11 січня 2018 року український Уряд затвердив Стратегію державної політики з питань здорового і активного довголіття населення на період до 2022 року. Дану Стратегію розроблено з метою реалізації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони, Мадридського міжнародного плану дій з питань старіння, а також для забезпечення створення сприятливих умов для здорового старіння та активного довголіття, адаптації суспільних інститутів до подальшого демографічного старіння та розбудови суспільства рівних можливостей для людей будь-якого віку.

Стратегія передбачає співпрацю органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадянського суспільства, бізнесу на таких пріоритетах:

1. Поліпшення умов для самореалізації громадян похилого віку та їх участі у процесах розвитку суспільства;
2. Забезпечення здоров’я та благополуччя громадян похилого віку;
3. Створення середовища, сприятливого для активного життя таких громадян;
4. Створення системи захисту прав громадян похилого віку.

Систему захисту прав громадян похилого віку планується реалізувати шляхом:

• проведення аналізу специфіки демографічного старіння та його соціально-економічних наслідків, зокрема, впливу старіння населення на функціонування інститутів сім’ї та освіти, загострення проблем у взаємодії між різними поколіннями та реінтеграції громадян похилого віку у суспільство;
• підвищення рівня доступності органів влади до інформації, необхідної для реалізації прав громадян похилого віку;
• підвищення рівня правової освіти громадян похилого віку, стимулювання навичок відстоювання такими громадянами своїх прав та інтересів;
• удосконалення механізму здійснення контролю за реалізацією державної політики у сфері соціального захисту громадян похилого віку;
• запровадження механізму захисту майнових прав громадян похилого віку;
• здійснення профілактичних заходів із запобігання втраті майна громадянами похилого віку.

Крім того, Стратегія передбачає популяризацію в суспільстві ідеї взаємної відповідальності поколінь, формування позитивного ставлення до похилого та старечого віку, проведення інформаційно-просвітницької роботи, спрямованої на роз’яснення об’єктивного характеру старіння населення, пов’язаних із ним викликів і потенційних можливостей та необхідності пристосування до демографічних змін.

За даними Державної служби статистики України кожен п'ятий мешканець нашої країни – це особа похилого віку, шоста їх частина – самотні люди. Половині з самотніх людей потрібна допомога в повсякденному житті, особливо сьогодні, коли для багатьох пенсіонерів основним джерелом існування є пенсія, розмір якої не забезпечує нормального життя.

Отже те, як суспільство ставиться до людей похилого віку, безпосередньо впливає на стабільність і процвітання всього соціуму.

Понад 80% літніх людей вимушені жити за «межею бідності», отримуючи мізерні пенсії, що аж ніяк не може забезпечити достойної якості життя. Багато з них в Україні страждають від незадовільних житлових умов та жорстокого поводження до себе.

Важливо знати, що чинне законодавство передбачає утримання непрацездатних батьків їхніми повнолітніми дітьми, у тому числі за допомогою виплати аліментів. У таких випадках діє норма Конституції, яку часто забувають: «Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків». Це частина друга статті 51 Конституції України. Дана конституційна норма знайшла своє відображення і в Сімейному кодексі України (статті 202-206).

В Україні пропонується ввести поняття «особа похилого віку» згідно із класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Кабінет Міністрів України підтримав проєкт закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту осіб похилого віку». Згідно із пояснювальною запискою, пропонується запровадити класифікацію осіб «залежно від вікової періодизації». Зокрема пропонується «особами похилого віку» вважати громадян, яким виповнилося 60 років. Залежно від віку серед осіб похилого віку пропонується виокремити такі категорії: особи старечого віку – від 75 до 90 років; довгожителі – особи, вік яких становить понад 90 років. При цьому особами передпенсійного віку пропонується вважати громадян, яким до пенсії залишилося не більш, ніж два роки. Нині особами похилого віку визнаються особи, які досягли пенсійного віку, а також особи, яким до цього віку залишилося не більше 1,5 роки. Також зазначено, що документ розроблено з метою «оптимізації нормативно-правового забезпечення соціального захисту ветеранів праці та осіб похилого віку».

На засіданні Уряду 28 жовтня 2020 року схвалено проєкт Закону України щодо посилення соціального захисту осіб похилого віку та ветеранів праці, який розроблено на виконання Плану заходів з реалізації Стратегії державної політики з питань здорового та активного довголіття населення на період до 2022 року.

Додаткові гарантії особам похилого віку будуть запроваджені з 1 січня 2023, а саме:

• компенсація витрат для надання натуральної допомоги (у вигляді пелюшок, памперсів) особам похилого віку, які є ліжковими хворими, мають когнітивні порушення або інші захворювання;
• забезпечення самотніх осіб старечого віку та довгожителів, інших осіб похилого віку, в яких за станом здоров’я може виникнути потреба в невідкладній допомозі, електронною бездротовою персональною сигналізацією ,»Кнопка безпеки»;
• забезпечення осіб похилого віку з психічними порушеннями ідентифікаційними браслетами з QR-кодом.

На 2020 рік в Україні нараховується 9 978 200 громадян старших 60 років.

Людей похилого віку в усьому світі близько 700 мільйонів, а це майже кожна десята людина на планеті. Практика, особливо останніх десятиліть, показує, що люди похилого віку потребують фізичного і юридичного захисту, і це не дивлячись на те, що найчастіше вони, на відміну від дітей, мають багатий досвід, прекрасні знання, професійні навички та мудрість, якої ще не набуло підростаюче покоління. Незважаючи на це, зазначена категорія громадян піддається дискримінації за віковою ознакою. Часто не затребувані суспільством та обдурені шахраями, вони опиняються за межею бідності у злиднях.

Сьогодні їхня незахищеність у суспільстві стає глобальною соціальною проблемою. Вона негативно впливає на здоров’я і тривалість життя мільйонів літніх людей у всьому світі, а головне, є грубим порушенням їхніх людських прав. Нерідко причиною вікової дискримінації старших людей стає поширена у суспільстві зневага до них через нібито вікові відхилення у роботі мозку і буцімто нездатність через це вести активну трудову чи громадську діяльність.

Іван Павло ІІ зауважив: «Люди похилого віку допомагають нам дивитися на діяння людей з більшою мудрістю, тому що життєвий досвід приніс їм знання та зрілість. Вони – опікуни нашої колективної пам'яті, а тому привілейовані тлумачі тієї сукупності ідеалів та суспільних цінностей, що підтримують та скеровують життя суспільства». 

Учені переконані, що ставлення суспільства до людей похилого віку безпосередньо впливає на стабільність і процвітання всього соціуму. Вони закликають використовувати багатий досвід та знання громадян похилого віку, які здатні сьогодні приносити неабияку користь країнам, у яких вони живуть. Встановлення ООН Всесвітнього дня розповсюдження інформації про зловживання щодо літніх людей покликане нагадати, що шанобливе і соціально відповідальне ставлення до літніх людей є запорукою і гарантією благополуччя тих, хто стане на їх місце в наступних роках і про це не слід забувати.

Для того, щоб більш детально ознайомитися з питанням захисту літніх людей, пропонуємо звернутися до таких джерел:

1. Гончаренко О. В. Вивчення гендерних питань у контексті соціальної роботи з людьми похилого віку / О. В. Гончаренко, Г. О. Корінна // Науковий часопис національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Сер. Педагогічні науки: реалії та перспективи. – 2020. – № 73 т. 1. – С. 66–69.
2. День захисту людей похилого віку // Соціальний захист сьогодні. – 2020. – № 5/6. – С. 67.
3. Кірнос І. О. Адаптація державної політики до наслідків старіння населення / І. О. Кірнос // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Сер. Міжнародні економічні відносини та світове господарство. – 2017. – № 12 ч. 1. – С. 128–133.
4. Кірнос І. О. Економічна активність людей похилого віку: різноманіття ракурсів / І. О. Кірнос // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету . Сер. Економіка і менеджмент. – 2017. – № 25 ч. 2. – С. 72–77.
5. Кірнос І. О. Старіння населення: етапізація еволюції наукових поглядів / І. О. Кірнос // Причорноморські економічні студії. – 2017. – № 22. – С. 158–164.
6. Коваль О. П.. Геріатричне страхування в Україні / О. П. Коваль // Стратегічні пріоритети. – 2017. – № 4. – С. 98–103.
7. Крамар О. Без бідних пенсіонерів / О. Крамар // Український тиждень. – 2018. – № 38. – С. 28–30.
8. Кухта М. П. Характеристика соціального простору України з позиції можливостей актуалізації соціального потенціалу людей старшого віку / М. П. Кухта // Габітус = HABITUS. – 2018. – № 5. – С. 69–74.
9. Мазур В. Аналіз поняття старості у науково–практичному та теоретичному аспектах / В. Мазур, І. Боровська // Юридичний вісник = Law Herald. – 2020. – № 4. – С. 23–29.
10. Мартинова Л. Б. Державна політика у сфері захисту літніх людей в Україні [Електронний ресурс] / Л. Б. Мартинова. Режим доступу: http://www.№buv.gov.ua/№ode/2116 (дата звернення: 10.06.2021).
11. Мартинюк В. П. Видатки на соціальні пенсії в контексті забезпечення соціальної безпеки держави: міжнародні порівняння / В. П. Мартинюк, Т. І. Длугопольська // Стратегічні пріоритети. – 2017. – № 4. – С. 118–131.
12. Полякова С. В. Бідність літніх людей в Україні: основні тенденції та рекомендації до політики / С. В. Полякова // Демографія та соціальна економіка. – 2017. – № 3. – С. 113–123.
13. Рудяк В. О. Проблемні питання у сфері соціального захисту осіб похилого віку в Україні / В. О. Рудяк // Право і суспільство. – 2020. – № 4. – С. 139–145.
14. Стратегія державної політики з питань здорового та активного довголіття населення на період до 2022 року. Режим доступу:  http://zako№.rada.gov.ua/laws/show/10–2018–%D1%80 (дата звернення: 10.06.2021).
15. Україна. Закони. Закон України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" / Верховна Рада України. – Офiц. вид. – К. : Парлам. вид–во, 1998. – 24 с. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3721–12#Text (дата звернення: 10.06.2021).