Лукань Р.-С.
Отець Роман-Степан Лукань як бібліотекар і бібліограф
17 вересня 2022 року виповнюється 115 років від дня народження Луканя Романа-Степана Дмитровича - українського чернеця-василіянина, історика, бібліотекара, бібліографа та журналіста.
Після навчання у шести класах державної гімназії в Станіславі, закінчив гімназію у Львові. Маючи вроджений письменницький хист, дванадцятилітній хлопець почав дописувати в часописи для дітей і молоді — «Молоде життя», «Наш приятель», а згодом — у «Поступ», «Дзвіночок» та «Український пласт». Трохи пізніше його статті друкувалися у «Новому часі» й «Ділі».
У 1926 р. він вступив до чернечого ордену отців Василіян, а 15 лютого 1933 р. прийняв чернечий постриг, отримавши нове ім’я Роман. У серпні того ж року він був висвячений на священника. Побував у монастирях Бучача, Крехова та інших. Пізніше С.-Р. Лукань закінчив філософські студії у Добромилі та богословські у Кристинополі й Жовкві. Працював у Центральному василіянському архіві в монастирі св. Онуфрія у Львові та редакціях «Записок ЧСВВ», які редагував, та «Альманаху слов'янського богослов’я». Також розміщував публікації у журналах «Місіонар», «Календар «Місіонара», «Літопис Батьківщини», «Нова Зоря». Від середини 1930-х рр. — член Бібліографічної комісії та співробітник історико-філософської секції НТШ.
Після закриття радянською владою архіву та бібліотеки у лютому-жовтні 1940 р. він — бібліотекар відділу Львівського філіалу Інституту історії АН УРСР. Після окупації німцями Львова у липні 1942 р. повернув собі духовний сан, підпільно продовжив працювати в архіві та бібліотеці, досліджуючи архіви. В роки окупації С.-Р. Лукань знову повернувся в монастир.
Список наукових робіт Луканя невеликий, проте його праці в галузі бібліографії заслуговують на детальніше дослідження. У фонді р. Луканя збереглися бібліографічні матеріали до історії міст, сіл, монастирів і церков України, до історії української мови, літератури і мистецтва Х-ХVІІІ ст., до історії освіти та діяльності василіянських шкіл у Галичині XIII-XIX ст., до історії василіянської друкарні в місті Почаєві. Обширний бібліографічний матеріал до історії церкви: виписки про обряди, церковні співи, релігійні календарі за 1898-1932 pp., бібліографія публікацій до історії виникнення та діяльності української християнської церкви ІХ-ХІХ ст., до історії унії в Україні, до історії виникнення і діяльності василіянського чернечого ордену та ордену сестер Служебниць. А ще збереглися у фонді складені Луканем бібліографічні матеріали про українських гетьманів XVII-XVIII ст., виписки до історії етнографії, фольклору, іконописного мистецтва і мовознавства. Збирав матеріали до культу св. Йосафата й своїми статтями в часописах возвеличував цю постать.
Також С.-Р. Лукань автор розвідок «Дрогобицькі українці в Краківському університеті в ХV і ХVІ віках» (рукопис, 1931), «Могила князя Лева і лаврівський некрополь» (1936 р., опубл. 1999 р.), нарисів «Старуня, повіт Богородчани», «Яблінка біля Солотвини» (обидва — 1925 р.), «Дрогобич» (рукопис, 1931 р.), «Василіянські школи» (1932 р.), «Початки Добромильських василіян» (1933 р.), «Василіянські монастирі в Станіславівській єпархії» (1935 р.), «Василіяни — Римські Папи» (1936 р.), «Василіянські монастирі Львівської архієпархії» (1937 р.), «Василіянські монастирі на Покутті» (1938 р.), «Про Василіянські монастирі на Україні», «250-ліття побуту отців Василіян у Жовкві» (обидва — 1942 р.). Збирав молодий учений літературу про І. Федорова (Федоровича), який був похоронений під церквою св. Онуфрія у Львові, уклав бібліографію про нього, планував відкрити музей. Працював над науковим покажчиком української преси в Галичині та «Хрестоматією релігійної літератури». Ґрунтовним дослідженням є історична монографія, написана разом з професором Филипчаком «Окружна головна школа в Лаврові» (Львів, 1936 р.).
У неділю, 28 листопада 1943 р. Роман-Степан Лукань, переходячи вулицю, потрапив під колеса німецького військового авто і того ж вечора помер у клініці м. Львова. Саме того дня в пресі була надрукована його остання стаття: «Життєписи св. Йосафата в XVІІ-му віці».
Як бачимо, у науковому доробку отця і ченця Луканя значне місце займають матеріали, присвячені історії Василіянського чину. До свого покликання він відносився з великою любов’ю, відколи переступив монастирський поріг. Його називають «літописцем у чернечій рясі», хоча, рано померши, він так і не розкрив свого величезного наукового потенціалу.
«Отець Роман Лукань, що помер так передчасно у молодому віці, залишає по собі пам’ять визначного робітника на полі української науки в Галичині», — писав про нього видатний історик України Іван Крип’якевич.
Більше про Р.-С. Луканя можна дізнатися, звернувшись до документів із фондів ХОУНБГ:
- Антонюк Н. Лукань Роман-Степан // Українська журналістика в іменах. Л., - 1996. - Вип. 3, - С. 202-203.
- Кріль М. Лукань Роман-Степан // Довідник з історії України / За заг. ред. І. Підкови, Р.Шуста. – 2-ге вид. – К., 2001. – С. 423
