Луценко З. Я, Миколайко...

Зоріна Залуцька, бібліотекар

Зінаїда Луценко «Я, Миколайко…»

Щовечора я зі здивуванням помічаю, що мені не вистачає місця на робочому столі. Працюю в бібліотеці, тому у мене завжди лежить купа книжок – прибирай їх чи не прибирай. Щоб зручно влаштуватися, мушу весь час перекладати їх. Так і потрапляють до рук наступні книги для читання.
От і цього разу, перебираючи книги, натрапила на книгу Зінаїди Луценко «Я, Миколайко…». До слова, познайомившись одного разу з авторкою «Необдуманої Міловиці», я знала, що з нетерпінням  чекатиму її кожну наступну книгу.
Час «з поглинання сторінок» промайнув швидко. Книга (на жаль!) скінчилася. Залишилися тільки враження, ними й ділюся.
Ця книга точно для читання! Для легкого читання… Хочу зауважити, що мова тексту природна і проста, з купою прикольних словечок, максимально насичена гумором.
Автор знайомить нас, читачів, з маленьким добросердним, чудасіюватим героєм Миколайкою, який до кінця книги виростає і духовно, і фізично; любить його, зачаровується ним, подивовується його діяннями, переживає з ним всі його життєві перепетії, співчуває… і, головне, вплітає і нас в це дійство. Ця книга незвичайна: вона мовби звіт про пережите, зроблене, відтворене.
Автору я дуже вдячна за щирість!