Памяти Быстрова

4 квітня 2011 року, на 81-му році життя, помер відомий херсонський колекціонер і книголюб Володимир Андрійович Бистров.

Створена ним упродовж життя особиста бібліотека вражала багатьох фахівців своїм складом і якістю, а численне зібрання книжкових знаків вважається одним із найкращих в Україні. Додаткову цінність колекції Бистрова надає наявність у ній унікальних матеріалів і документів з історії нашого міста.

Смерть – вінок життя. Відспівували В.А. Бистрова наступного дня після кончини у Свято-Стрітенській церкві священники отець Даміан та отець Іоанн. Похований В.А. Бистров на приміському Кіндійському цвинтарі в могилі матері.

Пам’яті В.А. Бистрова

Учасники засідання, проведеного на 40-й день після смерті відомого бібліофіла, відзначили його значну роль у культурному житті нашого міста. В.А. Бистров був одним із засновників клубу «Кобзар» та активним його членом. Упродовж вісімнадцяти років він очолював «Секцію бібліофілів» клубу (1980–1998 рр.), і, за загальним визнанням, саме ці роки стали найяскравішими в діяльності цього добровільного товариства.

Саме він уперше впровадив і реалізував нові форми роботи, наприклад, виїзні та спільні засідання. Постійно беручи участь у виставках, організованих архівом і музеями, Бистров представляв на них рідкісні та цінні експонати зі своєї колекції. Молоді члени клубу, у яких він бачив щирий інтерес до книги і всього, що з нею пов’язано, завжди могли розраховувати на його допомогу й підтримку.

Іноді він був вимогливим, але його методи виховання любові до книги та навчання бібліофільству приносили користь молодим ентузіастам. Під час засідання згадувалися кумедні та курйозні випадки, пов’язані з Бистровим, а також цікаві факти з історії створення ним унікальної колекції екслібрисів.

Відзначалося також, що він не лише збирав книжкові знаки, а й власноруч, на рівні художника-аматора, виготовив для себе та своїх друзів близько двох десятків таких бібліотечних ярликів.

В архіві Бистрова зберігається значного обсягу листування з відомими колекціонерами, художниками-екслібрисистами, письменниками-книголюбами. Листи В. Лідіна, Г. Сєрєбрякової, А. Адамова, В. Бикова, В. Осокіна – авторів, з якими він не лише переписувався, а й зустрічався особисто, – заслуговують на зберігання у державних архівах.

За життя бібліофіла не було створено каталогу його унікальної бібліотеки або хоча б окремих, найважливіших її розділів. Подальшу долю бібліотеки, колекції екслібрисів і зібрання краєзнавчих матеріалів мають визначити родичі В.А. Бистрова найближчим часом.

Підсумовуючи засідання, член клубу В.А. Заборніков висловив цікаву пропозицію: усім, хто виступав зі спогадами про Бистрова, оформити їх у вигляді рукопису та передати керівництву клубу для публікації в черговому випуску бібліотеки «Кобзар». Пропозиція була одностайно підтримана.