Микола Мушинка – всеукраїнський громадянин і бібліограф: до 85-ліття від дня народження

20 лютого 2021 року виповнюється 85 років Миколі Івановичу Мушинці. Світ знає його як видатного діяча сучасності, фольклориста та українознавця, мистецтвознавця, літературознавця, перекладача, бібліографа, доктора філологічних наук, члена Міжнародної комісії з дослідження національної культури Карпат та Балкан, дійсного члена НТШ, Президента НТШ у Словаччині, голови Асоціації україністів Словаччини, іноземного академіка Національної академії наук України, професора Закарпатського художнього інституту.

Микола Іванович народився 1936 року в лемківському селі Курів на Пряшівщині, на землі, де його предки русини-українці жили принаймні від XII ст. і до останнього часу складали більшість населення. Нині Пряшівщина – це Північно-Східна Словаччина.

Вищу освіту одержав у Карловому університеті в Празі, де почав вивчати фольклор південних лемків. З 1960 р. працював у кабінеті україністики Кошицького університету (Пряшів). Вчився в аспірантурі у Празькому та Київському ім. Т. Г. Шевченка (1964-1966 рр.) університетах. У 1967 р. здобув ступінь кандидата наук. Був висланий із СРСР через контакти з дисидентами (нелегально перевозив через кордон у Чопі працю Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?»).

Під час роботи в Пряшівському університеті (1960-1972 рр.) Мушинка опублікував понад 200 наукових робіт, науково-популярних статей, рецензій (розвідки про В. Гнатюка, Ф. Колессу, Ф. Главачека та інших), які на сьогодні залишаються актуальними і нічого кращого ніким ще не написано.

За протест проти введення військ Варшавського договору в Чехословаччину зазнав переслідувань (1968), його звільнили з університету з неофіційною забороною займатися науковою, викладацькою та будь-якою творчою роботою і навіть позбавили права відвідувати бібліотеки.

Продовжував публікації своїх досліджень за кордоном. У  1990 р. був реабілітований та повернувся в Пряшівський університет на посаду завідувача науково-дослідним відділом кафедри україністики.

Наукові інтереси та творчий доробок Миколи Мушинки гідні подиву: він – автор більше 200 наукових розвідок, понад 1000 статей, 350 рецензій, 50 книг, автор праць «З українського фольклору Східної Словаччини» (1963 р.), «Фольклор русинів Войводини» (1976, 1987 р.), «Українська усна словесність» (1973 р.) та інших, понад 70 праць про Володимира Гнатюка, дослідник творчості Івана Панькевича, Тараса Шевченка, Івана Югасевича, Олександра Духновича, Володимира Січинського, Іва­на та Ореста Зілинських,  Фердинанда Колесси, Святослава Гординського, Олекси Новаківського, Станіслава та Софії Дністрянських, Степана Рудницького, Олени Теліги, Тараса Кущинського та багатьох інших.

У Пряшеві заснував Асоціацію україністів Словаччини та Наукове товариство ім. Т. Шевченка у Словаччині. Збирав і досліджував фольклор українського населення Східної Словаччини. У 1991 р. обраний професором УВУ в Мюнхені. Лауреат премій ім. П. Чубинського, І. Франка, Д. Нитченка, В. Ґренджі-Донського, румунської премії «Корона Карпатика», фундації ім. Тараса Шевченка та ін.

Микола Іванович Мушинка займається збереженням архівів зарубіжних українців, переймається долею незаслужено забутих чи відсторонених митців, повертає їх спадщину українському народу, видаючи їх твори в Україні, Європі та Америці, демонструючи на різноманітних виставках художні полотна зі своєї колекції, опікується їх памʼяттю, зокрема перепохованням, відновленням документальної справедливості.

Микола Мушинка – автор сотень культурологічних гасел до українських і зарубіжних енциклопедичних видань, організатор і ведучий фольклорно-етнографічних та культурно-мистецьких конференцій, експедицій, фестивалів, свят,  активний учасник багатьох наукових форумів в Україні та за кордоном.

Микола Жулинський назвав Миколу Мушинку «одним із китів, на яких стоїть сучасне українознавство». Скажемо ширше: академік Мушинка – один з китів, на яких українство стоїть взагалі...

1. Вархол Н. Фольклористичні здобутки академіка Миколи Мушинки : з нагоди 75-річчя вченого / Н. Вархол // Народна творчість та етнологія. – 2011. – № 1. – С. 7-17.
2. Жулинський М. Український пастир культури й науки / М. Жулинський // Слово і час. – 2016. – № 6. – С. 74-80.
3. Мишанин О. Видатний дослідник українського фольклору (Штрихи до портрета члена-кореспондента НАН України М. Мушинки) / О. Мишанин // Народна творчість та етнографія. – 2002. – № 5-6. – С. 14-19.
4. Мишанич Я. Мудрий дух Карпатських гір (до 80-річчя Миколи Мушинки) / Я. Мишанич // Слово і час. – 2016. – № 2. – С. 97-102.
5. Павлів О. Олександр Олесь. Передсмертне листування : за матеріалами архіву проф. Миколи Мушинки в Пряшеві / О. Павлів // Слово Просвіти. – 2017. – № 6 (9-15 лют.). – С. 9.