«Пригоршня воспоминаний»: презентація книги про Подольського Євгена Овсійовича

2 липня 2018 року відбулося 500-е, останнє в цьому сезоні засідання міського клубу книголюбів «Кобзар». Воно було присвячене презентації книги «Пригоршня воспоминаний», виданої херсонським видавництвом «Наддніпряночка» в 2018 році. «Пригоршня воспоминаний» – збірка, присвячена пам'яті Євгена Овсійовича Подольського.

Наш добрый директор : биогр. очерк. статьи. интервью /авт. очерка, сост. библиогр. О.В. Лянсберг. Подольский Е.Записки / Евгений Подольский; [к сб. в целом] худож. В.А. Хмель. – Херсон : Наддніпряночка, 2018. – 182 с. – Загл. обл.: Пригоршня воспоминаний.

Автор-упорядник Ольга Лянсберг представила книгу на суд бібліофілів.
«Минуле виткане з людських доль, і кожна з них – унікальна, кожна є носієм відбитків свого часу. Такою є і доля Євгена Овсійовича Подольського (1949-2016) – людини, яка зробила значний внесок у культуру нашого краю. Найбільш плідними були роки його перебування на посаді директора, спочатку – Херсонського художнього музею імені О.О. Шовкуненка (1977-1982), а потім – Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олеся Гончара (1985-1998).

Це був час творчого пошуку та напруженої радісної праці. Багато проектів вдалося втілити в життя. Тепер ці роки життя Євгена Овсійовича стали частинкою історії двох найбільших культурних установ Херсона. І хочеться вірити, що пам'ять про великого життєлюба, здатного заражати оточуючих своєю енергією, пробуджувати в них творчу ініціативу, назавжди збережеться в серцях вдячних нащадків.

Книга містить нарис «Наш добрый директор» про життя і діяльність Подольского Євгена Овсійовича; вибірково – тексти його публікацій у пресі та інтерв'ю, бібліографічний покажчик. У книзі також представлено фотографії і документи з сімейного архіву Подольських.
Безперечно, інтерес читача викличуть «Записки» Євгена Овсійовича – очевидця і учасника багатьох подій культурного життя Херсона, проілюстровані Віктором Хмелем.
Над своїми «Записками» Є. О. Подольський працював з 2010 по 2012 роки.

Він писав їх для сімейного архіву, не розраховуючи на публікацію. Писав для самого себе. Схоже, що це було спонтанне бажання, подібне до того, про яке пише Агата Крісті в передмові до своєї «Автобіографії»: «... мені раптом захотілось написати автобіографію. Я чула, що будь-яка людина рано чи пізно приходить до цієї нагальної потреби. Абсолютно несподівано таке бажання опанувало і мною. З іншого боку, автобіографія зобов'язує до багато чого. Мається на увазі скрупульозне дослідження життя, з іменами, місцями і датами в суворій хронологічній послідовності. Мені ж хочеться навмання запустити руку у власне минуле і вивудити звідти пригорщу спогадів».

Відомо, що мемуари відрізняються суб'єктивністю – тим, що описувані події переломлюються крізь призму свідомості автора та забарвлені його емоціями.

Такими є і «Записки» Євгена Овсійовича Подольського. У них є і навмисне перебільшення, і неточності, і суб'єктивна оцінка подій та людей. Чого немає точно – так це бажання надати своїй персоні більшої значущості, «навести хрестоматійний глянець». Крізь рядки «Записок» проступають риси його натури – захопленість, бунтівливість, добра іронія...

У «Записках» хроніка подій, найбільш значущих у житті Євгена Овсійовича, пожвавлена враженнями від зустрічей з цікавими людьми, відвідування країн, міст.
Свої «Записки» Євген Овсійович закінчує визнанням: «Мої рідні і близькі, навіть кращі з них, мають свої слабкості і недоліки, але я люблю їх, навіть в ті хвилини, коли вони цього найменше заслуговують». Хочеться вірити, що ці його слова – не тільки про родичів, а й про всіх однодумців і друзів».

По закінченню засідання було жваве обговорення книги і це не дивно, так як всі присутні добре знали і пам'ятають Євгена Подольского; усім було приємно зануритися в атмосферу 70-80-х – у часи молодості...
Після традиційного чаювання бібліофіли розпрощалися один з одним до осені. Наступне засідання планується провести у вересні.