«… Тут – величавий майбутнього базис…»: до 150-річчя ХОУНБ ім. Олеся Гончара
Візитівкою «Херсона інтелектуального», міста з багатою культурною спадщиною, є Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олеся Гончара. Її півторавікова історія тісно вплетена в історію Херсона та всього Південного краю України. Були в цій історії періоди злетів і падінь, змінювалися адреси та офіційні назви установи. Але при цьому в усі часи вона залишалася вірною своєму призначенню – служити «на користь розумового процвітання місцевої громади».
Херсонці любили та люблять свою бібліотеку. Її ювілеї традиційно відзначалися широко – з урочистим засіданням, доповідями та промовами, зачитуванням вітальних телеграм від бібліотечного загалу з усіх куточків країни. Святкові заходи широко висвітлювалися на сторінках місцевої періодики. Сьогодні, завдяки цим публікаціям, можна легко уявити себе учасником подій, наприклад, столітньої давнини, і відвідати 50-річний ювілей бібліотеки. Але для початку слід згадати, в яких умовах проходило це святкування, чим жило наше місто в ті роки, яка панувала в ньому атмосфера.
Завідувачка бібліотеки В. К. Шенфінкель у «Звіті Херсонської центральної державної бібліотеки та її філій за 1926-27 рр.» писала про ті часи: «…настають важкі, незабутні останні 4 місяці 1921-го та 8 місяців 1922 рр. – найсильніший недорід та голод. Бібліотеці, неопалюваній, без світла, з вибитими врангелівськими снарядами вікнами, все ж таки доводилося проводити значну роботу, оскільки холодний читальний зал здавався багатьом теплим і приємним. У цей жахливий час у читальню приходило щодня 60-70 осіб, а за рік видано 55 тис. книг. Жахливий 1922-й рік був зжитий, але наслідки його для бібліотеки були очевидні: відсутність ходкої белетристики, необхідних дитячих книг і, найголовніше, наявність 600 передплатників замість 5000. До осені місто почало потроху оговтуватися: відновилася робота вузів, одна за одною почали відкриватися труд. та проф. школи, з'явився масовий читач, а разом із ним попит на нову літературу, нові посібники, але книг... не було». Саме на цей «відновлювальний період», останні місяці 1922 року, припадає підготовка до відзначення ювілею бібліотеки.
А тепер зупинимося на цікавих моментах та маловідомих історичних фактах, викладених у статті «50-летний юбилей Херсонской библиотеки» («Херсонский коммунар». 1923. 5 січ. №4).
«2 січня о 6 год. вечора у залі бібліотеки відбулося урочисте святкування 50-річного існування Херсонської бібліотеки. Бажаючих бути присутнім на урочистості було так багато, що зал не міг вмістити всіх, хто прибув…».
Почесними головами (заочно) були обрані: головний ідеолог радянської освіти та комуністичного виховання молоді Н. К. Крупська (Ульянова), відомий державний і партійний діяч, уродженець м. Олешки – О. Д. Цюрупа – та брат завідувачки бібліотеки В. К. Шенфінкель – М. К. Владіміров, який обіймав у 1922 р. пост наркома фінансів РРФСР. Природно, що такий склад головуючих не міг не надати особливої «статусності» заходу.
Віра Костянтинівна виступила із доповіддю про діяльність бібліотеки за 50 років.
А потім зачитали вітальні телеграми.
Перша – від завнаркомфіна т. М. К. Владімірова. У ній зазначалося, що «питання про переведення бібліотеки на державні кошти буде позитивно вирішено найближчим часом. Згода України забезпечена». Наступні телеграми – від заступника голови раднаркому, заступника наркомфіну, Головполітпросвіту РРФСР, від Одеського Губполітпросвіту, від бібліотек – Миколаївської, Одеської публічної, державного кабінету бібліотекознавства та його голови Л. Б. Хавкіної, Миколаївської спілки «Работпрос», професора А.П. Головченка та ін.
Було зачитано дві телеграми від Головполітпросвіту УРСР, в одній із яких повідомлялося, що Головполітпросвіт у відзначення ювілею ухвалив подати бібліотеці літературу УРСР та 5 комплектів обмундирування. Відповідно до «Положення про спеціальний та виробничий одяг», службовці при архівах, бібліотеках та картотеках повинні були отримувати халати, а друкарки – фартухи та нарукавники з чорної матерії. Це були комплекти бібліотечного обмундирування. На ті часи – справді цінний подарунок…
Чимало було вимовлено вітальних промов. Від працівників освіти виступив дехто т. Бобров і подарував бібліотеці портрет В. К. Шенфінкель, для розміщення його в читальному залі, та плакат із написом «1872 – 20-XII – 1922 р. Джерелу світла в Херсоні В. К. Шенфінкель вдячні працівники освіти». Ім'я художника, подальша доля цього портрета невідомі. Залишається лише припускати, що фотографію саме цього портрета Сергій Сільванський помістив у своєму нарисі «Віра Константинівна Шенфінкель» (Журн. бібліотекознавства та бібліографії. 1930. № 4).
На урочистому засіданні було зачитано вірш московського поета Гавриїла Добржинського, присвячений бібліотеці. Про автора, про те, що пов'язувало його з Херсоном, – читайте у наступній статті до 150-річчя Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Олеся Гончара.
Лянсберг Ольга
