Аркадій Казка – дивовижно совісний і щирий поет

Аркадій Казка – дивовижно совісний і щирий поет
(1890-1929)

Аркадій Казка – талановитий український поет, перекладач, педагог із Чернігівщини. Він належить до когорти українських митців Розстріляного Відродження. За радянських часів це ім’я було під забороною, тому сьогодні про Аркадія Казку відомо небагато.

Аркадій Васильович народився 23 вересня 1890 року в місті Седнів на Чернігівщині в родині сільського шевця, який за походженням був козак, любив спів та музику, керував церковним хором. Цю пристрасть до пісні перейняв і син.

Юнак навчався в Чернігівському реальному училищі. Під час навчання потоваришував із Павлом Тичиною, з яким мешкав в інтернаті при монастирі. Вони разом співали в хорі, відвідували славнозвісні "суботи" Михайла Коцюбинського. Казка входив до Братства самостійників.

Після завершення училища А. Казка подався до Київського комерційного інституту, але через брак коштів цей заклад закінчити йому не вдалося. Тож повернувшись на Батьківщину, він працював креслярем у земській управі, викладав співи та українську мову в селах Київщини, Дніпропетровщини та в Одесі.

Незважаючи на складну долю, Аркадій Казка дивився на світ оптимістично. Багато писав, перекладав із західноєвропейських та російської літератур. У радянський час власні вірші і поеми друкував у журналах "Літературно-науковий вісник", "Нова громада", "Плуг".

На початку 1920-х років підготував рукописну збірку поезій "Lamentabile" ("Сумливе"), яку подарував Григорієві Верьовці. Казка готував до видання збірки "Розірване намисто" та "Васильки". Але ці плани не здійснилися.

Вночі 10 вересня 1929 року Казку було заарештовано у справі СВУ («Спілка визволення України») й відправлено до Одеської в'язниці. Не визнаючи своєї вини, будучи у відчаї Аркадій Казка 23 листопада того ж року наклав на себе руки. Нібито повісився, але ж усі розуміли, чиї руки насправді були до цього причетні. Матеріалів слідства в архівах не було виявлено.

Аркадій Казка був шляхетною, скромною та інтелігентною людиною, а його поезія дивувала силою й самобутністю.

Життя - яка то гарна річ!
Життя - прекрасна таємниця,
Втіх, чистих радощів криниця…
Життя - яка то гарна річ:
Злотистий день, кохана ніч,
Коханий сон, й кохана сниться…
Життя - яка то гарна річ!
Життя - прекрасна таємниця.
                                                 (1918 р.)

                      БУРЯ
             Сонет-акростих

Хуртовина скажена в’ється в полі.
Аж свище вітер. Вже нема доріг.
Й провідний дзвін ніхто б учуть не зміг,
Жадання повний вдома буть,— ніколи!
Інакше, як до хаоса сваволі,
Вести не може божевільний сніг.
Елегій чарівних та знання любих втіх
Уже не знати нам у сніговім околі.
Кривавий розіп’явсь над світом смок,
Розпуста з голодом ведуть танок...
А нам?.. Чи жде нас де краси країна?
І глас роздавсь, мов великодній дзвін:
«Надії промінь я — не труп, не тінь,
А край краси і правди — Україна!»
                                                           (1918 р.)

                    СОНЕТ

Так думав я: хіба не є то все одно:
Де жить — на хуторі а чи в столиці, в місті,—
Над нас скрізь зорі сяють в прірвах прозорчисті
Й хмаринок плине скрізь вовнистеє руно.

А під ногами ґрунт: одвічнеє горно —
Де чорториї мук і втіх моря огнисті
Клекочуть споконвік у млі багрово-млистій
Й де гарт здобуть лиш міцним волею дано.

Та гарт той я здобув — і вже мені байдуже:
Чи легіт весняний, чи вітер хуги струже,
Стріть радості сльозу чи мук німий алмаз,—

Аби була людина ціла, гармонійна,
Тверда, мов мур, чутка, мов арфа мрійна,
А решта — марність все... Так думав я не раз...
                                                                             (1923 р.)

Творчість поета не підпадала під еталон пролетарської поезії, хоча були в нього вірші, присвячені революції (сонет-акровірш «Буря», поеми «Стежечка», «Сон старого кобзаря», «Ленін», «Великдень» та інші).

Мине не одне десятиліття, поки твори поета побачать світ. Багато зусиль до цього докладуть П. Тичина, В. Мисик, А. Павлюк, Г. Казка.

Павло Тичина ще на початку 1960-х років мріяв видати збірку творів свого друга, хоча ім'я Казки, як і всіх репресованих у справі СВУ, було під забороною. Лише 1965 році у збірнику "День поезії" Василь Мисик опублікував добірку віршів незабутнього поета.

У 1989 році у видавництві "Радянський письменник" побачила світ книжка Аркадія Казки "Васильки" (упорядник С. Тельнюк). У збірку крім поезій та поем увійшли листи до Павла Тичини та Лідії Папарук, переклади з І. Буніна, В. Маяковського, В. Мюллера, Г. Стефані. Епістолярна спадщина поета, спогади про нього близьких  людей дають можливість більше дізнатися про його реальне життя.

На жаль, архів А. Казки втрачено під час Другої світової війни.

Про коротке, але яскраве життя Аркадія Казки допоможе дізнатися добірка літератури з фондів Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олеся Гончара:

1. Віч-на-віч з Казкою // Березіль. – 2005. – № 7/8. – С. 180-191.
2. Губар О. «Мій друг Аркадій Казка…» / О. Губар // Слово і час. – 1990. – № 9. – С. 42-44.
3. Деркачова О. Текст і канон: формальний аспект лірики Аркадія Казки / О. Деркачова // Слово і час. – 2003. – № 8. – С. 73-79.
4. З порога смерті... : письменники України – жертви сталінських репресій. – Київ, 1991 – Вип. 1. – 1991. – 494 с. – Зі змісту: Казка Аркадій: біограф. довідка. – С. 217-219.
5. Зленко Г. "... світу білого не випив" : розповідь про життя і загибель поета Аркадія Казки / Г. Зленко // Літературна Україна. – 2010. – № 42(18 листоп.). – С. 6.
6. Ковалів Ю. Леонід Пахаревський / Ю. Ковалів // Слово і час. – 2019. – № 9. – С. 101-114. Зміст: Мирослав Кушнір ; Аркадій Казка.
7. Латанський В. Повернення з десятиліть / В. Латанський // Київ. –  2011. – № 2/3. – С. 184-185. - Рец. на кн.: Шугай О. Крапля сонця у морі блакиту. Аркадій Казка. Вибрані твори / О. Шугай. – К. : "Смолоскип", 2010.
8. Лашкевич О. Аркадій Казка: сторінка з історії новітньої української літератури / О. Лашкевич // Літературна Україна. – 2014. – № 22(29 трав.). – С. 15.
9. Лисенко І. Казка Аркадій Васильович (1890-1929) // Українська Літературна Енциклопедія: В 5 т. – Київ, 1990- Т. 2 : Д-К. – С. 372.
10. Мисик В.О. Зустрічі : статтi, нариси / В. О. Мисик; вступ. ст. Л. Коваленко. – Харків : Прапор, 1982. – 118 c.
11. Перерва А. Наодинці з Казкою / А. Перерва // Березіль. – 2005. – № 5. – С. 149-151.
12. Тельнюк С. Залюблений у життя // Літературна Україна. – 1970. – 18 верес.
13. Шугай О. Крапля сонця у морі блакиту: есе про двох поетів // Дніпро. – 1990. – № 12. – С. 78-131.
14. Шугай О. Крапля сонця у морі блакиту : (повість про Аркадія Казку) / О. Шугай. Вибрані твори / Аркадій Казка. – К. : Смолоскип, 2010. – 663 с.

Підготувала: провідний бібліограф О. В. Михайленко