Бабин Яр – трагедія всього людства

Бабин Яр – трагедія всього людства
(пам’ятка читачеві)

«Я думаю, нині, аби бути киянином, пам’ять про Бабин Яр становить
вирішальний, фундаментальний момент. Виходячи з цієї пам’яті, твориться
людське, громадянське, культурне полотно міста.
На цій пам’яті грунтується ідентичність Києва:
це великий траур, тому що із полотна міста вирвана частина його народу».
Адріано Роккуччі

Шановні користувачі!

29 вересня – День пам’яті жертв Бабиного Яру – одного з найжахливіших символів Голокосту. 29-30 вересня цього року вшановуються 80-ті роковини від початку масових розстрілів, здійснених гітлерівцями у Бабиному Яру (29-30 вересня 1941 року).

З метою гідного вшанування пам’яті жертв злочинів, скоєних нацистами під час окупації міста Києва в роки Другої світової війни, та у зв'язку з 80-ми роковинами від початку трагічних подій у Бабиному Яру – масового вбивства євреїв, українців, ромів та осіб інших національностей Президент України 15 грудня 2020 року підписав Указ № 567 “Про заходи у зв’язку з 80-ми роковинами трагедії Бабиного Яру та додаткові заходи щодо подальшого розвитку Національного історико-меморіального заповідника ''Бабин Яр"” .

Упродовж двох днів, 29-30 вересня 1941 року, в окупованому нацистами Києві було проведено перший масовий розстріл військовими беззбройного цивільного населення, передає Укрінформ.

Вбивства у Бабиному Яру тривали у кілька етапів.

Місцем масових розстрілів було обрано Бабин Яр – балку на північному заході Києва довжиною у два з половиною кілометри, яка місцями сягала 50-метрової глибини. Наприкінці вулиці влаштували ворота, за які людей пропускали групами по 30-40 осіб. Попередньо їх примушували роздягатися, відбирали особисті речі, потім поліцаї дубинками гнали жертв до проходів у насипах на краю яру. На протилежному боці сиділи кулеметники. Тіла розстріляних скочувалися по укосу на дно. Після того, як рів заповнювався 2-3 шарами тіл, зверху їх присипали землею.

Перший – щоденні розстріли євреїв, військовополонених, цивільних – тривав із вересня 1941 до весни 1942 року. Пік припав на 29-30 вересня, коли загинула 33 771 особа.

У «Донесенні про події в СРСР» № 111 від 12 жовтня 1941 року говориться: «Загальне число страчених зондеркомандою 4а тепер перевищило 51 000. Крім зондеракції в Києві 28 і 29, для якої були виділені 2 команди поліційного полку «Південь», всі страти, які проводилися до цього часу, ця зондеркоманда здійснювала без будь-якої допомоги. Страчені особи в основному були євреями, найбільшу частину складають політичні функціонери, а також заколотники і грабіжники». Із середини жовтня у Бабиному Яру і його околицях також почалися страти комуністів-підпільників, ромів, душевнохворих, заручників, моряків Дніпровської флотилії. Узимку 1941–1942 років на тому місці загинули члени Організації українських націоналістів.

Загалом із 29 вересня по 11 жовтня 1941 року есесівці вбили майже все єврейське населення міста – понад 50 тисяч чоловіків, жінок, дітей. Лише в перші два дні розстрілів було вбито майже 34 тисяч людей. 1, 2, 8 і 11 жовтня – ще близько 17 тисяч осіб.

За роки Другої світової війни у Бабиному Яру, за різними оцінками, полягло від 100 до 150 тисяч осіб – євреїв, ромів, караїмів, радянських військовополонених, учасників українського націоналістичного руху опору, пацієнтів психіатричної клініки та представників інших національних чи соціальних груп, яких окупанти вважали «зайвими».

Факти про трагедію, які треба знати: 

• Почалося все з оголошення: 27-28 вересня на стінах будинків, огорожах і стовпах з'явилися оголошення, де йшлося про те, що всі євреї Києва і його околиць повинні з'явитися 29 вересня до 8 години ранку на ріг вулиць Мельникова і Дегтярівської. Люди повинні були взяти з собою документи, гроші, цінні речі, а також теплий одяг, білизну тощо. "Хто з євреїв не виконає цього розпорядження і буде знайдений в іншому місці, буде розстріляний", – зазначалося в оголошенні.
• Перший розстріл у Бабиному Яру відбувся 27 вересня 1941 року, коли вбили 752 пацієнтів психіатричної лікарні ім. Івана Павлова, яка була розташована безпосередньо біля Яру. Точне місце розстрілу невідомо.
• Терор тривав два роки. Масові розстріли тривали 5 днів, з 29 вересня до 3 жовтня 1941 року. Потім, протягом двох років окупації у Бабиному Ярі розстрілювали та ховали інших жертв гітлерівського терору – українських націоналістів, ромів та радянських військовополонених. Якщо говорити про смерті мовою великих чисел, то з більш ніж 100 тисяч засуджених до смерті в Бабиному Яру, врятуватися змогли близько 29 осіб.
• За хвилину вбивали 40-45 осіб. За німецькими документами (звіти каральних підрозділів), у перші два дні масових розстрілів було вбито 33 тисячі євреїв. На території кладовища у євреїв та інших громадян німці забрали речі і цінності та партіями приблизно по 40-50 осіб спрямовували у так званий "коридор" завширшки приблизно 3 метри, утворений німцями, що стояли впритул з обох боків з палицями, кийками та собаками. Чимало євреїв не пішли до Бабиного Яру, переховуючись у знайомих. На початку жовтня окупанти влаштували масовий обхід квартир. Євреїв, яких знаходили, вантажівками доправляли до Бабиного Яру і вбивали.
• Наймолодшій жертві було 3 дні, найстаршій – 103 роки. Британське видання Daily Mail заявляло, що однією з наймолодших жертв також стало двотижневе немовля. 
• Загалом у Бабиному Яру загинув 621 український націоналіст. Зокрема, тут обірвалося життя української поетеси, члена Організації українських націоналістів (мельниківців) Олени Теліги та її чоловіка Михайла.

Останній розстріл у Бабиному Яру відбувся 4 листопада, за два дні до вступу в Київ Червоної армії. У повоєнні роки пройшли судові процеси над причетними до розстрілів у Бабиному Яру.

За радянських часів про страшну подію воліли мовчати. Одними з перших цю тему порушили письменники Віктор Некрасов, Анатолій Кузнецов, а також дисидент Іван Дзюба, який 29 вересня 1966 року виступив з промовою перед учасниками скорботної церемонії, назвавши Бабин Яр «спільною трагедією єврейського і українського народів». Бабин Яр поряд із Освенцімом став жахливим символом Голокосту на території Східної Європи й прикладом того, до чого призводять людиноненависницькі теорії.

Пам'ять про трагедію Бабиного Яру вшановується в Україні на державному рівні й є свідченням того, що в колективній пам’яті народу подібні скорботні події не мають жодних часових проміжків і будь-яких термінів – вони завжди живі, так само, як є живим біль втрати за кожним, хто пройшов дорогою смерті й поліг у братській могилі Бабиного Яру.

«Єдине, що ми можемо зробити для тих, кого вже немає – докласти максимум зусиль, щоби подібне ніколи не повторилося. Тому що найстрашніше в усіх меморіальних заходах – дивитися на старі дитячі фотографії і розуміти, що ці діти закінчили своє життя в переповненому трупами яру. Так не повинно бути ніколи, інакше люди просто втратять право називатися людьми», – Міхаель Бродський.

Радимо почитати:

1. Крупник Л. Непокора забуттю // Український тиждень. – 2021. – № 35. – С. 42–44.
2. Макаров Ю. Зазирнути в пекло // Український тиждень. – 2021. – N 19. – С. 8–9.
3. Нуріпур О. Шлях до європейського саморозуміння / О. Нуріпур // Український тиждень. – 2021. – № 16. – С. 56–57.
4. День пам'яті трагедії Бабиного Яру // Соціальний захист сьогодні. – 2020. – № 7/8. – С. 68.
5. Кебуладзе В. Пам'ять про жах // Український тиждень. – 2020. – № 10. – С. 52–53.
6. Пастушенко Т. Презентація концепції комплексної меморіалізації Бабиного Яру / Т. Пастушенко // Український історичний журнал. – 2019. – № 1. – С. 208–217.
7. Бабин Яр: пам’ять на тлі історії : путівник для вчителя : зб. навч.–метод. розробок шк. занять на основі віртуал. вист. та док. фільму / [Н. Герасим [та ін.] ; ред.–упоряд. В. Бобров]. – Вид. 2–ге. – Київ : Спринт–Сервіс, 2018. – 155 с.
8. Кіяновська М. Бабин Яр. Голосами / Маріанна Кіяновська. – Київ : Дух і літера, 2017. – 108 с.
9. "Бабин Яр: масове убивство і пам'ять про нього", міжнар. наук. конф. (2011 ; Київ). Бабин Яр: масове убивство і пам’ять про нього : матеріали міжнар. наук. конф., 24–25 жовт. 2011 р., м. Київ / К. Беркгоф. – 2–ге вид., допов. – К. : Москаленко О. М., 2017. – 287 с.
10. 75-ті роковини трагедії Бабиного Яру: уроки історії та сучасність: матеріали парлам. слухань у Верховній Раді України 27 верес. 2016 р., [м. Київ] / Верховна Рада України, Ком. з питань культури і духовності; [упоряд. Ю. П. Дяченко ; ред. Т. В. Маслюк]. – Київ : Парлам. вид–во, 2017. – 78 с.
11. Кузнєцов А. В. Бабин Яр: роман-документ. – К. : Саміт-Книга, 2009. – 351 с.
12. Бабий Яр – в сердце: поэзия / Евр. совет Украины, Фонд "Память Бабьего Яра". – К. : Голов. спец. ред. літ. мовами нац. меншин України, 2001. – 256 с.
13. Левітас І. М. Праведники Бабиного Яру. –  К. : Етнос, 2008. – 368 с.

Укладач:  Т. С. Федько