Базавлуцька угода – перший в історії військово-політичний союз між Запорізькою Січчю та Кримським ханством

Базавлуцька угода – перший в історії військово-політичний союз між Запорізькою Січчю та Кримським ханством
(Пам’ятка читачеві)

Дорогі друзі! 400 років тому, 3 січня 1625 року, був укладений союз між Запорізькою Січчю та Кримським ханством – Базавлуцька угода.

Україна і Крим тісно пов’язані між собою історичним минулим. Мирні і союзні відносини між українськими козаками і кримськими татарами почали виникати ще на початку XVI століття. Запорозько-кримський договір 1625 р. – перший з відомих договорів про взаємний ненапад і військово-оборонний союз між Військом Запорозьким і Кримським ханством, укладений у формі зобов'язальних листів 24 грудня 1624 на дніпровському острові Карайтебен під час перебування на Запоріжжі калги-султана Шагін-Гірея, який з військом ішов походом на Білгородську орду.

За часів гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного Військо Запорозьке набуло ознак справжньої держави: мало найкращу в Європі армію, взяло під опіку православну віру, відродивши Київську митрополію, закріпилося на українських землях і почало підписувати міжнародні угоди.

Михайло Дорошенко, як побратим Сагайдачного, був його послідовником у державних справах. 3 січня 1625 року він підписав договір про взаємний ненапад і військово-оборонний союз між Військом Запорозьким і Кримським ханством. Це перший подібний документ, що дійшов до нашого часу, який доводить, що Військо Запорозьке вже тоді було суб’єктом міжнародних відносин.

Підписанню передувала участь козаків на чолі з Дорошенком у боротьбі за ханський престол між Джанібеком Ґераєм і спадкоємцями хана Саадета ІІ Ґерая (братами Мехмедом Ґераєм ІІІ і Шахіном Ґераєм, який «вирізнявся рішучістю, послідовністю і прихильним ставленням до запорожців»).

У 1623 році запорожці в кількості 300 осіб, що поверталися з морського походу повз Керч, приєдналися до останніх і забезпечили їм перемогу в міжусобній боротьбі. Залишивши свої судна в Керчі, козаки на возах, наданих Шахіном Ґераєм, з багатими подарунками повернулися на Січ.

А безпосередньо перед укладанням угоди Шахін Ґерай, набравши повні вози горілки, вин, всіляких ласощів і коштовностей, прибув на Січ і провів настільки успішні переговори, що його опоненти доповіли у Стамбулі, що Шахін Ґерай остаточно «покозачився». Деякі дослідники вважають, що Шахін Ґерай прагнув за підтримки запорожців скинути васальну залежність Криму від Османської імперії.

Зберігся текст договору, викладений польською мовою в присяжному листі, написаному від імені калги-султана Шахін-Гірея гетьманові Михайлу Дорошенку, осавулам і всьому Війську Запорозькому. Козаки подали аналогічного листа Шахін-Гірею.

Згідно з договором, обидві сторони зобов'язувалися, по-перше, не завдавати одна одній ніяких «кривд», «шкод» і «зла», а також застосовувати суворі покарання до порушників миру – підлеглих своїй владі людей. По-друге, у разі збройного нападу на одного з учасників договору інший повинен був надати йому військову допомогу всіма наявними силами.

Правова специфіка договору полягала в тому, що його підписав не хан (Мухаммед-Гірей III), а калга-султан (брат хана – Шахін-Гірей), тому він не був обов'язковим для виконання ханом, і, крім того, його чинність встановлювалася лише на час життя Шахін-Гірея.

Неефективність договору виявилася вже восени 1625 року, коли під час повстання козаків під проводом Марка Жмайла польські коронні війська розгорнули наступ на запорожців, однак вони так і не отримали допомоги від свого союзника. Водночас Запорозько-кримський договір знаменував якісно новий момент у дипломатичній практиці запорожців.

Сам факт його укладення – визнання Війська Запорозького суб'єктом міждержавних відносин. Цей договір засвідчив також намагання запорожців вибороти політичну автономію від метрополії – Речі Посполитої. Але найголовнішим було те, що договір започаткував практику союзних відносин з Кримським ханством, яка з часом була поглиблена Богданом Хмельницьким.

Радимо почитати:

1. Букет Є. Українсько-кримський союз [Електронний ресурс] / Є. Букет // Видатний полководець Михайло Дорошенко – засновник гетьманської династії. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://armyinform.com.ua/2022/01/30/vydatnyj-polkovodecz-myhajlo-doroshenko-zasnovnyk-getmanskoyi-dynastiyi/. – Назва з екрана. – Дата публікації: 30.01.22. – Дата звернення: 14.12.2024.
2. Голобуцький В. О. Запорозьке козацтво / В. О. Голобуцький. – Київ : Вища школа, 1994. – 539 с.
3. Громенко С. Перед Хмельниччиною. Перший кримсько-український договір [Електронний ресурс]  / С. Громенко. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://ua.krymr.com/a/hmelnychchyna-pershyi-krymsko-ukrainskyi-dohovir/32029654.html. – Назва з екрана. – Дата публікації: 12.09.2022. – Дата звернення: 14.12.2024.
4. Жуковський М. П. Історичні місця Запорозьких Січей XVI–XVIII ст. на території Нікопольського району: ретроспектива, сучасний стан, перспектива / М. П. Жуковський // Музейний вісник. – 2023. – № 23. – С. 58–72.
5. Козацькі січі : (нариси з історії українського козацтва XVI-XIX ст.). – Київ-Запоріжжя : [б. в.], 1998. – 252 с. – (Козацька спадщина).
6. Мицик Ю. А. Козацький край: Нариси з історії Дніпропетровщини ХV–XVIII ст. / Ю. А. Мицик. – Дніпропетровськ: Вид-во Дніпроп. держ. ун-ту, 1997. – 176 с.
7. Полтавець С. М. Діти Дикого Поля / С. М. Полтавець. – Слов'янськ : Печатный двор, 2008. – 526 с.
8. Сас П. М. Запорозько-кримський договір 1624 [Архівовано 20 квітня 2016 у Wayback Machine.] / П. М. Сас // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. – Київ : Наукова думка, 2005. – Т. 3: Е-Й. – 672 с.
9. Стороженко І. Перша Запорозька (Базавлуцька) Січ кінця XVI – першої половини XVII cт. / І. Стороженко // Київська старовина. – 2005. – № 2. – С. 34–59.
10. Стороженко І. С. Богдан Хмельницький і Запорозька Січ кінця XVI – середини XVII століть. Кн. 2: Генезис, еволюцiя та реформування органiзацiйної структури Січі: наук. вид. / І. С. Стороженко; передм. Ю. А. Святця; відп. ред. В. А. Смолій. – Дніпродзержинськ: Видавничий дім «Андрій», 2007. – 418 с.+ 9 вкл.: іл.
11. Щербак В. Базавлуцька Січ / В. Щербак // Козацькі січі (нариси з історії українського козацтва XVI–XIX ст.) / В. Смолій (відп. ред.), В. Щербак (наук. ред.), Т. Чухліб (упорядн.), О. Гуржій, В. Матях, А. Сокульський, В. Степанков; НАН України. Інститут історії України; Науково-дослідний інститут козацтва. – Київ; Запоріжжя, 1998. – 252 с.
12. Щербак В. О. Базавлуцька та Микитинська Січі / В. О. Щербак // Історія українського козацтва: нариси у 2 т. / В. О. Щербак; редкол.: Смолій В. А. (відп. ред.) та інші. – Київ: Києво-Могилянська академія, 2006. – Т. 1. – 800 с.
13. Щербак В. О. Запорозька Січ на Базавлуці / В. О. Щербак // Наукові записки НаУКМА. – 2011. – Т. 117: Історичні науки. – С. 4-10.

Підготувала Т. Федько