Духовне посестринство як вищий дар: незламні сестри Лесі Українки

На черговому, надзвичайно насиченому «Літературному вечорі з Гончарівкою» гостя Інна Галак, кандидатка філологічних наук, доцентка, заступниця директора з наукової роботи Музею видатних діячів української культури, розповіла нам про родину Косачів, особливо сестер Лесі Українки.

Сестри Лесі Українки – Ольга, Оксана, Ізидора – яскраві зорі козацько-старшинської родини Драгоманових-Косачів. Не в кожній родині складаються такі теплі відносини між сестрами. Це не просто родички видатної письменниці, а й талановиті особистості, які зробили значний внесок у розвиток української культури. Кожна з них мала свої особливі таланти та інтереси, але всіх їх об’єднувала глибока любов до України, прагнення до саморозвитку та бажання служити своєму народові.

Ольга Косач-Кривинюк – лікарка, письменниця, літературознавиця. Вона була багатогранною особистістю та найбільше спорідненою з Лесею духовно. Вони були не тільки сестрами, але й подругами. Саме їй звіряла свої найпотаємніші думки і мрії Леся, саме Ольга в майбутньому стане біографом своєї легендарної сестри. Ольга була дуже здібною, багато читала, знала кілька іноземних мов, ґрунтовно вивчала математику, хімію, фізику. Леся навіть написала для улюбленої сестри підручник з історії стародавніх народів Сходу.
Ольга закінчила вищі медичні курси в Петербурзі. То був єдиний на всю Російську імперію заклад, де жінки могли здобути вищу медичну освіту. Працювала лікаркою. Останні роки життя присвятила написанню грандіозної праці – «Леся Українка: хронології життя і творчості» (вийшла посмертно, у Нью-Йорку, 1970 р.). Ольга Косач-Кривинюк пішла з життя в 1945, у віці 68 років, в Аугсбурському таборі для переміщених осіб.

Оксана Косач-Шимановська – музикантка, педагог. Вона мала неймовірний музичний талант. Грала на фортепіано, займалася композицією і викладала музику. Крім музики, Оксана також займалася перекладацькою діяльністю.

Усі брати й сестри в родині надзвичайно любили, й по-доброму піддражнювали одне одного. Наприклад, Оксану називали Уксусом. Її освітою займаються мама з Лесею. Оксана навчалася на вищих жіночих курсах (Бестужівські курси), потім продовжила здобувати освіту у східній Бельгії. Взяла неофіційний шлюб з кузеном. У 1908 р. виїхала до Бельгії та вступила до університету на фізико-математичний факультет. Оксана до кінця життя залишилася за кордоном. Викладала, перекладала. Написала спогади про свою сестру «Леся Українка (нарис життя)». У сорокових роках прихистила своїх сестер, Ольгу й Ізидору, які тікали з України від радянського режиму. Оксана Косач-Шимановська дожила до глибокої старості, померла в Празі.

Леся Українка, Ольга Косач-Кривинюк, Ізидора Косач-Борисова, Олена Пчілка. (Архівні фото 1890-х років)

Ізидора – наймолодша сестра й остання дитина Косачів.  У поемі Лесі Українки «Давня казка» є героїня надзвичайної краси, донна Ізидора. Здобувала початкову освіту вдома. Саме Леся Українка навчала молодшу сестру французької мови та гри на фортепіано. Потім дівчина закінчила київську гімназію та сільськогосподарські курси для жінок у Петербурзі, а після цього Ізидора вступила до Київського політехнічного інституту і стала однією з шістнадцяти перших дівчат-студенток. До речі, вивчилася дівчина на агронома і справді працювала за фахом. У 1937 р. Ізидору засуджують до 8 років виправних робіт в Архангельських трудових таборах. Звинувачення: контрреволюційна націоналістична діяльність й «наявність родичів за кордоном». ЇЇ звільнили у 1939 р. достроково завдяки імені її старшої сестри та за клопотанням Ольги Кобилянської. Це сталося напередодні святкування 70 років з дня народження Лесі Українки.

Під час нацистської окупації Ізидора співпрацювала з ОУН та зазнала гітлерівського арешту. У 1943 р., усвідомивши, що з поверненням радянських військ їй не уникнути повторних репресій, емігрувала на Захід, а потім до США. Головною своєю місією вона вважала збереження пам’яті про свій рід. Тож згодом з’явилися спогади Ізидори про матір Олену Пчілку, сестру Лесю Українку, дитинство та страшне перебування на каторзі.

Ізидору Косач запрошували до України на святкування 100-річчя з народження Лесі Українки, але вона відмовлялася їхати «поки там панує неволя і заарештовують невинних людей». Померла в 92 роки.

Усіх сестер об’єднує те, що вони мали високий рівень освіти і постійно самовдосконалювалися, щиро любили Україну і прагнули служити її інтересам. Кожна з сестер мала видатні таланти в різних сферах. Біографії цих дивовижних сестер вражають величчю і трагізмом. Всі вони зуміли з честю витримати всі удари долі, зберегти гідність і залишитися вірними доньками своєї Батьківщини.

Сестри Лесі Українки – це яскравий приклад того, як талант, працьовитість і відданість своїй справі можуть змінити світ. Їхній внесок у розвиток української культури є незаперечним.

Дякуємо панні Інні за неймовірну зустріч, за цікаву та детальну розповідь про аристократок духу, про сестер, які не розтратили любові одна одної та величі духу.