Іншомовні афоризми в українських перекладах

Валерій Федоренко

Іншомовні афоризми в українських перекладах

Формування фразеологічного фонду мови – процес складний і тривалий, активний і масштабний. Він засвідчує внутрішні можливості й перспективи мови, слугує збагаченню, оновленню й розширенню системи виражально-зображальних засобів.
Ядро фразеології кожної мови становлять, безперечно, питомі, самобутні сталі вислови, які щонайкраще відображають рівень духовного й матеріального буття народу, його менталітет, інтелект, світогляд і творчий потенціал, потамовують потребу образного й влучного вияву себе у слові.
Водночас кожна лінгвокультурна спільнота взаємодіє з іншими спільнотами, беручи з уселюдської мовної скарбниці потрібний для себе матеріал.
Відомий американський мовознавець Л. Блумфілд стверджує: "Тільки нижча мова переважно запозичує з вищої" [1; 412]. На нашу ж думку, нижча мова, запозичуючи з інших мов, не освоює запозиченого матеріалу, не трансформує його відповідно до власних особливостей, не пристосовує до своїх законів, не узгоджує зі своєю глибинною сутністю, вона лише автоматично вбирає й механічно ретранслює все набуте. Засвоювані фрагменти чужої культури (зокрема, й мови як її важливого складника) мають не тільки усвідомлюватися, а й переформульовуватися в найбільш відповідних для своєї лінгвокультурної спільноти формах [2; 17].
Запозичення з інших мов збагачують кожен із рівнів мовної системи – від фонетики до синтаксису, але найінтенсивніше цей процес виявляється на лексико-фразеологічному рівні мови. Уже самий факт витворення значного обсягом фонду слів і фразеологізмів, що стали спільним надбанням багатьох народів (так звані інтернаціоналізми), засвідчує неможливість будь-якої з розвинених національних мов ізолюватися від взаємообміну та взаємозбагачення.
З-поміж усіх фразеологізмів найлегше запозичуються крилаті слова, тобто антономази (слова-символи), фразеологізми й афоризми, походження яких легко визначити. Запозичені фразеологічні одиниці функціонують у мові як адаптовані або неадаптовані елементи. Адаптовані проходять етап перекладу (голос народу - голос Бога, кожному своє, знання - сила, завжди учень, залізна запона, так минає людська слава, день гніву, золота середина тощо), неадаптовані залишаються не перекладеними (хеппі енд, аква віте, се ля ві, гомо новус, фата моргана, віа долороса, урбі ет орбі, нуда верітас, дум спіро - сперо, шерше ля фам тощо). Часом ці крилаті слова зберігають навіть своє первісне графічне оформлення: homo homini lupus est (людина людині вовк), tertium non datur (третього не дано), persona grata (бажана особа), terra incognita (невідома земля, невідома галузь), omnia mea mecum porto (усе своє ношу з собою) тощо). Крилаті слова першого різновиду називають кальками, другого – варваризмами. Читати ще.