Кольоровий вернісаж українського слова
На черговій зустрічі онлайн-проєкту «Мовно-поетичні лелітки» його учасники «розфарбовували» сіру похмуру погоду за вікном в яскраві кольори.
Цей інтерактивний захід було присвячено барвистому світу української мови та літератури.
На початку зустрічі ведуча зустрічі Лілія Віжічаніна запропонувала присутнім творче завдання: якими б фарбами вони розмалювали навколишній світ? Одні використали всі кольори веселки, інші – тільки осінні золотаво-багряні кольори, хтось – червоний з чорним, а комусь захотілося це зробити за допомогою всіх відтінків жовтого.
Потім присутні асоціювали себе з якимось одним кольором. Цікавим було те, що відповіді у всіх були абсолютні різними.
Далі говорили про символіку кольорів, їхню роль у творах українських письменників, та поринули у світ поетичних образів.
Читали вірш Ліни Костенко «Кольорові миші», де поетеса поділяє світ на кольоровий, що асоціюється з неповторністю, з творчою і яскравою дівчинкою Анною, і сірий та чорний, що несуть з собою обмеженість, агресію, зло.
Розбирали кольорову гамму пейзажної лірики Л. Костенко, яка включає в себе всі основні кольори: «блакитний дощ», «гори золоті», «смарагдова діброва», «рожеві сосни», «чорні верби» та ін. Визначили, що один з найчастіше вживаних кольорів у її поезії – золотий. Здебільшого авторка використовує його в своїх осінніх пейзажах.
Вірш В. Сюсюри «Васильки», написаний під впливом народної пісні, вразив усіх виразністю образів, багатством асоціацій та глибиною поетичного бачення.
Улюбленим у М. Вінграновського є синій колір. Тому у своїй поезії «У синьому небі я висяів ліс» він вживає його не лише для того, щоб змалювати небо чи море, а є символом невловимого щастя та вірності. Поет використовує синій колір для змалювання всіх пір року, але особливо «розфарбовує» ним літо.
А потім присутні обирали один із шести кольорів та пригадували пов’язані з ним фразеологізми. Найбільше виявилося «золотих» фразеологізмів.
А ще учасники зустрічі дізналися багато незвичних назв кольорів, які мало використовуються в мовленні: блаватний, цинамоновий, лазуровий, криваво-червоний та інші.
І наостанок зимовий вірш Л. Галінської «Білі фарби акварелі» нагадав нам, що за вікном все ж таки зима, і «біла казка заметілі» неодмінно прийде до нас.
У цей похмурий день присутні наповнилися світлом та яскравими фарбами життя, відкрили для себе надзвичайно барвисту палітру українського слова, і настрій став справді кольоровим.
Друзі! А якщо вас зацікавила тема кольорів у поезії, радимо дізнатися більше:
- «Дух воїна живе в душі поета» : Галя Мазуренко (1901-2000) [Електронний ресурс] / Укладач О. Михайленко. – Електрон. дані. – Режим доступу: duh-voina.htm. – Дата звернення: 17.12.2024.
- Кольористичні епітети в творчості поетів-шістдесятників [Електронний ресурс] // Література : [блог] . – Електрон. дані. – Режим доступу: https://shistdesjatnyky.blogspot.com/2012/11/blog-post_652.html. – Дата публікації: 10.11.2012. – Дата звернення: 17.12.2024.
- Литовченко В. Кольористика пейзажної лірики Ліни Костенко (семантико-функціональний аспект) [Електронний ресурс] // Міжнародний конкурс учнівської та студентської молоді «Мій рідний край» : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://mij-kraj.com.ua/literaturoznavstvo-movoznavstvo-ta-folklor/kolorystyka-peizazhnoi-liryky-liny. – Дата звернення: 17.12.2024.
- Мініч Л. С. Колористична парадигма творів Миколи Вінграновського [Електронний ресурс] / Л.С. Мініч // Нац. ун-т «Острозька академія»: [наук. блог]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://naub.oa.edu.ua/kolorystychna-paradyhma-tvoriv-mykoly-vinhranovskoho. – Дата публікації: 22.01.2010. – Дата звернення: 17.12.2024.
