Госсейні Х. Ловець повітряних зміїв

Альона Кисельова, бібліотекар

«Завжди є спосіб знову стати хорошим»

Джихад, маджахеди, талібан, Кабул, Афганістан – всі ці слова завжди мені мало про що говорили. Хіба що тільки я знала, що у 80-х роках XX століття в Афганістані йшла війна і СРСР направляла своїх солдат "допомогти" афганському народу.

Та ось після прочитання роману Халеда Госсейні «Ловець повітряних зміїв», переді мною, немов випливаючи із туману почали поступово проявлятися картини справжнього повсякденного життя в Кабулі. Я напрочуд чітко відчувала запах національних страв, спецій, чула звуки музичних інструментів, гомін східного базару, бачила, як пропливають в прозорому зимовому небі різнобарвні повітряні змії.

11 річний хлопчик Амір разом з батьком живе в заможному кварталі Кабула, товаришує з сином їхнього прислужника-хазарейця, Гасаном.
Справжньою дружбою це важко назвати, о коли приходять гості, Амір ніколи не гукає Гассана погратися зі всіма. Висміює хазарейця, який не вміє читати, за незнання багатьох довгих і малозрозумілих слів. У Аміра ніколи не виникало навіть думки, навчити свого друга читати. Йому подобалося відчувати себе розумнішим. А ось Гассан безмежно відданий своєму товаришу, завжди кидається його захищати.

Батько Алі навіть переживає, що якщо його син не може постояти за себе, то чи зможе він в подальшому захистити свою сім’ю.
І ось одного разу під час змагання повітряних змій Амір стає свідком страшної наруги над Гассаном з боку багатого хлопчика Асефа та його друзів. Амір все бачить, але… не робить нічого, щод допомогти своєму відданому товаришу. А пізніше просто починає його уникати і навіть звинувачує його в крадіжці свого годинника.

В Афганістані розпочинається зміна влади, війна, прихід шураві (росіян), вибухи, погроми. І Амір разом з батьком кидають свій будинок, всі речі та іммігрують до США.

Вже багато років потому, 38 річним молодим чоловіком головний герой повертається до Кабулу, щоб спокутувати свою провину перед Гассаном.

Та теперішній Кабул зовсім не схожий на місто із його дитячих спогадів. Розруха, біднота, безпритульні діти, батьків яких розстріляли за релігійну або національну невідповідність
У романі напрочуд чітко показано, що талібан сповідує в Афганістані двоякі стандарти дотримання ісламу. Звичайні люди караються привселюдним побиттям каміням на смерть за подружню зраду, а ось тим, хто знаходиться при владі, дозволяється робити все, навіть ганебні сексуальні збочення.

Що ж таке справжня дружба? На що людина здатна заради свого друга, чи звертає вона увагу на його релігійні та національні відмінності та на думку суспільства. І чи дійсно завжди є спосіб знову стати хорошим, якщо в дитинстві ти зробив ганебний вчинок, за який тобі соромно все своє життя.
А може, зробивши комусь боляче один раз, ти отримуєш від цього задоволення і продовжуєш це і надалі? Кожен робить свій вибір.

Однозначно рекомендую для прочитання!