Лозинський І.М.

Іван Лозинський - дослідник європейської та української культури

1 травня 2022 року виповнюється 95 років від дня народження Лозинського Івана Миколайовича - видатного літературознавця, краєзнавця, бібліографа.

«Гуманітарій широкого профілю, він не лише досліджував культури європейських, в першу чергу слов’янських, народів, а й був активним учасником культуротворчого процесу, того діалогу, тієї постійної взаємодії, які визначають смисл історії, її пафос як вияв можливості людського духу» ― захоплено писав у спогадах про І. Лозинського доктор філологічних наук, професор Дрогобицького педагогічного інституту Марк Ґольберґ.
Навчався Іван Лозинський у Самбірському торговельному технікумі (1942-1944), після опанування професії бухгалтера працював у фінвідділі Старосамбірського райвиконкому (1944-1946). Вроджений потяг до гуманітарних наук привів його на лаву Дрогобицького учительського інституту. У Львові продовжував навчання на слов’янському відділенні філологічного факультету ЛДУ ім. І. Франка (1946-1951). Після закінчення, працюючи інспектором шкіл відділу народної освіти Львівського облвиконкому, був прийнятий до аспірантури при Інституті суспільних наук АН УРСР (1951-1954), де протягом двох років викладав на заочному відділенні Львівського держуніверситету. У цей період успішно співпрацював з Московським інститутом технічної інформації як перекладач, дописувач статей до журналу «Жовтень». Він мріяв про викладацьку роботу. Проте, як кажуть, не судилося. Він не захистився і не став викладачем.
Працюючи з іншомовними писемними джерелами, Іван Лозинський часто відвідував тоді ще Львівську міську бібліотеку № 3, де зарекомендував себе знаючим, добросовісним читачем, котрий часом навіть допомагав у читальному залі виявляти так званих «винищувачів книг». на роботу бібліографа був прийнятий охоче і за рекомендацією колективу бібліотеки. Цього ж 1957 року очолив книгозбірню і працював там до 1976 року на посаді директора Львівської бібліотеки іноземної літератури ім. Юліуша Фучіка. Після всеукраїнської централізації 1976 року та реорганізації Львівської міської бібліотеки ім. Ю. Фучіка у відділ літератури іноземними мовами Державної обласної універсальної наукової бібліотеки (далі ― ВЛІМ ЛДОУНБ) Іван Миколайович був незмінним завідувачем цього відділу. Прав стало набагато менше, обов’язків значно більше. Він працював у звичному режимі науковця, навіть встигав допомагати із організацією масових заходів. 
Іван Миколайович вважав книги найкращим надбанням людства, любив читати і заохочував кожного новоприбулого працівника: «А чи знаєте, в чому полягає Ваша робота в бібліотеці?» Коли чув у відповідь, що видавати відвідувачам книжки, то, заперечливо хитав головою і відказував ― «читати». Користувався книжками надзвичайно охайно, свідком чого слугує не тільки персонал бібліотеки, а й стан власної книжкової збірки. Розлучався із зачитаними фондовими виданнями неохоче, переглядаючи особисто кожне з них. 
Понад усе Іван Лозинський цінував у людях порядність, найсуттєвішим недоліком вважав зраду власним поглядам, найбільш принизливим ― відсутність власної думки. А ще мав тверде переконання, що йому за життя не надто таланило на зустрічі з хорошими, щирими людьми, тому бажав цього в усній та письмовій формі при нагоді всім. Помер Іван Лозинський несподівано, 23 липня 1992 року, на вулиці від серцевого нападу, коли йшов на конференцію до наукової бібліотеки ЛНУ ім. І. Франка. Похований у рідному селі. Він самотужки досягнув майже усього, чого прагнув.

Результатом сорокарічної (1952-1992) копіткої праці на літературному поприщі були 415 науково-популярних статей, рецензій, з яких 356 були написані українською, 42 російською, 16 польською, 1 чеською мовами. Цей доробок був опублікований у 52-х часописах, а саме: 35-ти українських (18-ти журналах і 17-ти газетах) та 17-ти закордонних (13 журналах і 4 газетах) з Варшави, Ряшева, Кросно, Москви, Парижа, Праги, Пряшева, Софії, Торонто.

До творчого надбання Івана Лозинського також належать: бібліографічний покажчик «Львівський період життя і творчості Tадеуша Боя-Желенського», вступні статті до покажчиків «Владислав Бронєвський в Українській РСР» (упорядник Володимир Кулик) та «Данте крізь українську призму» (упорядник Мирослав Мороз), опрацювання та коментарі листів українських і польських письменників Олександра Гаврилюка до Владислава Бронєвського, Ванди Василевської, Владислава Ковальського, Леона Кручковського, Леона Пастернака до редактора журналу «Sygnały» Кароля Курилюка, Марії Домбровської, Єжи Путрамента, невідомих листів Бруно Шульца, Ст. Р. Добровольського та ін., взяте інтерв’ю у польського біографа Барбари Вінкльової, 10 рецензій, 6 перекладів статей, новел, нарисів з польської, чеської мов, у тому числі переклад польською мовою короткого ілюстрованого путівника Пащук А., Деркач І. «Львів», численні гасла до п’ятитомної «Української літературної енциклопедії» (К., 1985-1995), дванадцятитомної «Української радянської енциклопедії» (К., 1959- 1964), «Радянської енциклопедії історії України» (1969-1972), «Шевченківського словника» (1976-1978).

Більше про І.М. Лозинського можна дізнатися, звернувшись до документів із фондів ХОУНБГ:

1. Іван Лозинський (1927-1992): бібліогр. покажчик / Управління культури ЛОДА, Львівська державна обласна універсальна наукова бібліотека, Відділ літератури іноземними мовами; [упоряд. М.  Кривенко]. - Львів, 1997. - 67 с. - (Науковці Львівщини).
2. Кононенко В. Лозинський Іван Миколайович / В. О. Кононенко // Українські бібліографи: Біографічні відомості; Професійна діяльність; Бібліографія. - Київ, 2010. - Вип. 2. - С. 14-15.
3. Кривенко М. Лозинський Іван Миколайович / М. Кривенко // Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. словника / за ред. М. М. Романюка. - Львів, 1998. - Вип. 5. - С. 169-170.
4. Кривенко М. Палітра зацікавлень літературознавця :(до 75-річчя від дня народження І.М. Лозинського) / М. Кривенко // Дзвін. - 2002. - № 5-6. - С. 158-159.
5. Полєк В. Сторінка яскравого життя // Всесвіт. - 1985. - № 7.- С. 148-150.