Масикевич Омелян Сидорович – український поет, перекладач та бібліограф
8 січня 2024 року виповнюється 110 років від дня народження Масикевича Омеляна Сидоровича – відомого українського журналіста, поета, публіциста, перекладача та бібліографа.
Навчався він у Чернівецькому та Бухарестському університетах. Восени 1941 року мобілізований до румунської армії, але за станом здоров’я його було звільнено від військової служби. 1942-44 рр. жив у Галичині й Польщі.
Омелян Сидорович працював у телеграфному агентстві «Телепрес» (Краків), редактор щоденника «Український шлях» (Відень). Починав як дитячий письменник, публікувався у дитячих журналах «Українська ластівка» (1933-37 рр.) та «Малі друзі» (1940-43 рр.). Публіцистичні та художні твори друкував у газеті «Самостійність» (1936 р.), у виданнях «Земля», «Краківські вісті», «Львівські вісті», «Холмська земля» (1942-44 рр.). Виступав під псевдонімами, засуджував толерантно-угодівські позиції буковинсьских видань щодо окупації румунського уряду, симпатизував українським націоналістам. За словами Олега Ольжича, твори Масикевича та його брата Ореста відображали ідею «новітньої націоналістичної духовости героїчного типу».
22 квітня 1945 року за політичні погляди та підтримку ОУН у Відні був затриманий співробниками НКВС. 20 місяців перебував під слідством. За зв’язки із «буржуазними націоналістами», такими як митрополит Іларіон (Огієнко), С. Гординський, Л. Лепкий, Р. Купчинський, І. Зілинський та ін., Омелян Сидорович засланий на Колиму, де відбув 8 років (1947-54 рр.) на спеціальному поселенні. Після повернення 1954-58 рр. Масикевич проживав у м. Кременець Тернопільської області, працював у краєзнавчому музеї. Друкувався у районних та обласних ЗМІ.
Від 1958 року проживав у Москві, працював редактором та головним бібліограф Всесоюзної бібліотеки іноземної літератури.
Омелян Сидорович автор віршів і поем, статей і рецензій, опублікованих у «Літературній газеті» (тепер «Літературна Україна»), журналах «Жовтень» (тепер «Дзвін») та «Всесвіт».
Співукладач довідників «Словарь сокращений. Слова и словосочетания на иностранных европейских языках в каталогизации и библиографическом описаний» (1970), «Справочная книга корректора и редактора» (1974). Переклав українською мовою немало творів японської поезії (видані окремими збірками «Місяць над Фудзі. 100 японських хокку», 1971, з передмовою), деякі твори румунської (М. Емінеску), молдавської (П. Крученюк), польської (В. Броневський); поезій Т. Шевченка румунською мовою – «Тополя», «Давидові псалми», «Доля». Один з перекладачів антологій «Молдавська радянська поезія» (1975) та «Поезія. Африки» (1983).
Видав розвідку «Шипинська земля: причинки до історії Буковини» (Чц., 1997). Один із фундаторів українського товариства «Славутич» (початок 1990-х рр.).
Для більш детального вивчення діяльності О.С. Масикевича пропонуємо ознайомитися з такими джерелами:
- Мусієнко О. Брати Масикевичі: зневажені і забуті // Літературна Україна. – 2000. – 18 трав.
- Ольжич О. Незнаному воякові. К., 1994.
- Суховерський М. Мої спогади. К., 1997.