Микола Бокаріус – творець вітчизняної судової медицини та криміналістики

Микола Бокаріус – творець вітчизняної судової медицини та криміналістики

 «… людина, яка своєю самовідданою працею, своєю наполегливістю,
своєю працездатністю зробила надзвичайно великий внесок
у розвиток судово-експертної діяльності, криміналістики,
у розвиток того, аби на сьогодні принцип верховенства права
був не просто декларативним, а був реальним»
Світлана Глущенко

Талановитий педагог, ерудований вчений, активний громадський діяч, чарівна людина – це далеко не всі характерні риси людської особистості, які належать Миколі Сергійовичу Бокаріусу. І ця людина є прикладом самовідданого служіння одній з найбільш складних галузей медицини – судової експертизи.

Микола Сергійович народився 28 червня 1869 року в місті Одесі в сім’ї викладача та вихователя Рішельєвської гімназії. У 1895 році він з відзнакою закінчив медичний факультет Імператорського Харківського університету та був обраний на посаду позаштатного ординатора факультетської хірургічної клініки, де займався патологоанатомічним та патогістологічним дослідженням клінічного матеріалу.

У 1897 році М. С. Бокаріуса обирають на посаду помічника прозектора кафедри судової медицини медичного факультету Харківського університету, якою керував професор Феодосій Олексійович Патенко. У 1901 році Микола Сергійович стає прозектором кафедри, а у 1902 році при Московському університеті успішно захищає докторську дисертацію «Кристаллы Флоранса, их химическая природа и судебно-медицинское значение». У 1903 році М. С. Бокаріус обирається на посаду приват-доцента, а у 1910 році – на посаду завідувача вказаної кафедри, отримує вчене звання професора.

З 1905 р. Микола Сергійович почав викладати судову медицину на юридичному факультеті університету. Педагогічна діяльність М. С. Бокаріуса визначалась невпинним прагненням до удосконалення навчального процесу. Він ґрунтовно перебудовує навчальний процес на кафедрі. Із пасивного слухача студент стає активним та самостійним учасником педагогічного процесу. Це здійснювалось шляхом запровадження самостійної роботи студентів, максимальною наочністю викладання, наближенням лекцій та семінарських занять до потреб практичної експертної діяльності.

Микола Сергійович підготував та видав близько 20 посібників (методичних вказівок) до практичних занять з судової медицини. Лекції М. С. Бокаріус читав на високому науковому рівні, оскільки неодноразово знайомився з викладанням судової медицини на кафедрах різних університетів Європи: у Берліні, Лейпцигу, Відні. У своїй педагогічній діяльності він керувався глибокою любов'ю та повагою до студентів, неодноразово підкреслював, що девізом його життя є слова: «Ми для студентів, а не студенти для нас». У 1913 р. під керівництвом проф. М. С. Бокаріуса збудований новий окремий будинок для кафедри судової медицини Імператорського Харківського університету з приміщенням (моргом) для судово-медичних розтинів трупів.

Враховуючи високий науковий рівень проведення судово-медичних експертиз на кафедрі під керівництвом професора М. С. Бокаріуса, його особистий авторитет, обладнання та достатні площі приміщень, кафедра у подальшому була перейменована в Інститут судової медицини Імператорського Харківського університету. Це був перший інститут серед подібних у всій Російській імперії. Після жовтневого перевороту 1917 р. у Харкові, починаючи з 1919 р., створюється державна судово-медична експертиза за типом посадової, а саме: 24 грудня 1919 року затверджується посада Старшого міжрайонного судово-медичного експерта.

У січні 1920 року ця посада реформується в Губернського судово-медичного експерта при Харківському губернському відділі охорони здоров'я. У Харкові, який на той час фактично став столицею УРСР, на базі Інституту судової медицини Харківського університету, при Народному комісаріаті охорони здоров'я України створений судово-медичний відділ. Це стало початком організації державної судово-медичної служби в цілому в Україні. Судово-медичний відділ очолив професор Бокаріус Микола Сергійович, який став, таким чином, першим керівником судово-медичної служби України.

Крім того, у 1920 р. професор М. С. Бокаріус стає деканом медичного факультету університету. У 1921 р. при Харківському губернському відділі охорони здоров'я створюється Судово-медична лабораторія (прообраз сьогоднішнього Обласного бюро судово-медичної експертизи).

Педагогічна робота Миколи Сергійовича була надзвичайно багатогранною. Протягом 15 років (1896-1911 рр.) він читав лекції з пластичної анатомії в Харківському художньому училищі; 25 років (1905- 1930 рр.) викладав судову медицину студентам юридичного факультету Харківського університету, організувавши для них спеціальний музей.

У 1921 р. М.С. Бокаріус викладав судову медицину на курсах Червоного права; пластичну анатомію – на Вищих курсах політпросвітпрацівників Червоної Армії; 1924-1925 рр. він викладав судову медицину й карну техніку слухачам Всеукраїнської вищої школи командного складу при Головному управлінні міліції й розшуку; на Юридичних курсах Наркомюста України, проводив заняття по судовій медицині з курсантами Головного управління міліції.

Найактивнішу участь брав Микола Сергійович у реорганізації й становленні медичної освіти в Харкові – завідувач відділу вищої медичної освіти Главпрофосвіти та Наркомосвіти України, декан медичного факультету університету, а згодом – начальник академічного відділу Харківської медичної академії (нині – Харківський національний медичний університет).

Майже 35 років життя віддав Микола Сергійович служінню вищій школі, вважаючи педагогічну роботу своїм основним покликанням. Висока майстерність педагога поєднувалася в ньому з яркою творчою індивідуальністю, що на довгі роки залишало незгладимий слід у душах і пам’яті його численних учнів, яких він глибоко любив і поважав, а вони відповідали йому тим же. В одному з вітальних адрес на його ім’я, написаному випускницями Харківського жіночого медичного інституту (1915 р.) ми знаходимо такі рядки: «...Не тем приобрели Вы нашу глубокую привязанность, что были добры к нам, той добротою, что только и могут знать большие сердца; не тем, что моральной поддержкой Вашей Вы облегчили нам екзаменационные волнения и горести - в Вашем лице мы чуяли сердцем и видели разумом одного из таких людей, коими созидается в чистоте и красоте духовная жизнь; мы видели в Вас Учителя, у кого наука сливается с жизнью в гармоническое целое».

У лютому 1925 р. вперше в Україні професор М. С. Бокаріус організував та провів у Харкові спеціальні шеститижневі курси з підготовки лікарів-експертів для Харківської та інших губерній України. У період з 13 по 17 травня 1925 року у місті Харкові відбувся Перший Всеукраїнський судово-медичний з’їзд, ініціатором та організатором якого став Заслужений професор М. С. Бокаріус. У 1926 р. за редакторством М. С. Бокаріуса вперше в Україні став видаватися науковий журнал «Архив криминологии и судебной медицины», що містив реферати статей багатьма мовами країн Європи та Америки. Протягом 1926-1927 вийшло 5 його номерів, які розповсюджувалися майже по всій Європі та країнах Америки.

Микола Сергійович був членом редколегії журналу «Вопросы криминалистики и научно-судебной экспертизы», який почав видаватися у Харкові з 1931 р., членом Вчених рад Наркоматів освіти та здоров’я України; членом-кореспондентом товариства судової медицини та кримінології Сан-Пауло (Бразилія) та членом Всесвітнього есперантського союзу лікарів (Брюсель – Бельгія). У цілому він виконав та опублікував близько 50 фундаментальних наукових та педагогічних робіт.

Практична, експертна робота, виконана М. С. Бокаріусом, була величезною. Так, він провів до 5000 досліджень різноманітних речових доказів та понад 3000 розтинів трупів.

Особливе місце у його житті займала організаційно-адміністративна діяльність. У 1923 р. під його безпосереднім керівництвом у Харкові був створений інститут науково-судової експертизи.

Весь життєвий шлях Миколи Сергійовича – це почесний шлях вче­ного, практика і громадського діяча, шлях, що дав йому світове ім’я. Багато фундаментальних праць і експериментальних робіт з різних питань судової медицини та кримінальної техніки, величезна кількість досліджень речових доказів, його активна робота в громадських організаціях – це почесний актив його трудової діяльності. І не­даремно у 1925 р. уряд України присвоїв йому почесне звання заслуженого профе­сора, а у 1931 р. його ім’я було присвоєно Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Помер М. С. Бокаріус 23 грудня 1931 р. у Харкові.

На його честь названий Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса Міністерства юстиції України.

У 2003 році провулок у Харкові отримав його ім'я.

19 грудня 2016 р. на будинку по вулиці Чернишевській, 46 в Харкові, де він проживав з 1898 по 1919 рік, відкрито меморіальну дошку.

19 квітня 2019 р. за кошти Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М. С. Бокаріуса, було відкрито пам'ятник вченому.

ТАСКОМБАНК у 2023 р. видав  пам’ятну монету, яка присвячена одній з найстаріших державних експертних установ України, що розпочала свою діяльність у 1923 році як Кабінет науково-судової експертизи, – Національному науковому центру “Інститут судових експертиз ім. Заслуженого професора М. С. Бокаріуса”.

На аверсі монети розміщено: малий Державний Герб України, написи: УКРАЇНА та рік карбування монети 2023 (угорі); ліворуч – зображення у вигляді відбитка пальця і бінарного коду навколо нього, що символізує цифрову обробку інформації та пошуку даних під час проведення судово-медичних досліджень, унизу під ним – логотип Банкнотно-монетного двору Національного банку України та напис СУМЛІННЕ СЛУЖІННЯ ІСТИНІ; праворуч зображено портрет М. С. Бокаріуса – одного із засновників судової медицини і криміналістики в нашій країні, унизу під яким – номінал монети 5 та графічний символ гривні.

Професор зробив великий внесок у розробку низки таких важливих проблем судової медицини та криміналістики, як судово-медична травматологія, трупні явища та давність смерті, ідентифікація об'єктів експертизи.

Більше інформації про М. С. Бокаріуса можна отримати з таких джерел:

1. Авдєєва Г. Вплив наукових здобутків М. С. Бокаріуса на розвиток криміналістики і судової експертизи. URL: https://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/17395/1/Avdeeva-13-15.pdf (дата звернення 17.06.2024).
2. Матеріали до обрання нових академіків. Бокаріус М. С. Київ. 1929. № 7.
3. Ольховський В. О. Педагогічна спадщина заслуженого професора М. С. Бокаріуса. URL: https://repository.pdmu.edu.ua/server/api/core/bitstreams/1449d91e-b136-467d-8de2-51cb2de48c14/content (дата звернення 17.06.2024)
4. Ольховський В. О. Бокаріус Микола Сергійович. Велика українська юридична енциклопедія  Т. 20: Криміналістика, судова експертиза, юридична психологія. 2016. С. 55–59.
5. Петровський В. М. Зародження та становлення судово-медичної експертизи в Одесі наприкінці XVIII – початку XX ст. Митна справа. 2006. № 5. С. 69–73.
6. Сегай М. Я. Бокаріус Микола Сергійович. Енциклопедія сучасної України. Т. 3. С. 24. URL: https://esu.com.ua/article-36209 (дата звернення 17.06.2024).

Підготувала: Т. Федько