Корній Дара. Місяцівна

Альона Кисельова, бібліотекар

«Перемагає той, у кого в серці й добра, і зла порівну»

Навіщо українським поціновувачам фентезі читати книги американської письменниці Стефені Маєр про вампірів та перевертнів, коли в нас є своя сучасна авторка гарного українського аналогу такої літератури. Це – Дара Корній. У своїх творах вона змальовує українських міфологічних персонажів: мавку, чугайстра, дводушника, мольфара.

Щойно закінчила читати ще один роман Дари Корній «Місяцівна».

Жила собі у Львові гарна дівчинка-альбінос Тереза. Дідусь називав її Місяцівною, у дитинстві вони навіть разом вирощували зірку в банці. Та ось одного разу після аварії Тереза розуміє, що якась темна тінь з’явилася та живе в ній. І тільки в повню це щось виходить з неї, а дівчина не пам’ятає, як опиняється на кладовищі за багато кілометрів від Львова. Чи зможе Тереза звільнитися від цієї моторошної темряви? Тільки вона сама зможе вирішити, чого в ній більше: добра чи зла?

У романі є і одержимість коханням, і одержимість владою та багатством. Дара Корній яскраво змальовує, як далеко готові піти дуже багато людей заради багатства та власних амбіцій. Вони здатні навіть продати душу дияволу, аби мати безмежну владу. Та вони не розуміють, що ніякі гроші чи могутня влада ще нікого не зробили щасливими. «З убогого духом не перетворитися на великого». Ми не розуміємо, що «найважче в цьому світі залишитися людиною. Народившись нею, не переставати нею бути!»

Дуже подається мені, що у канву всіх своїх творів письменниця органічно вплітає безліч цікавих легенд, казок, притч та розповідей про реальних історичних особистостей. У романі є історії про жорстокого магната Францішека Селезія Потоцького, екзорцистів, бункер лінії Арпада.    

Мені дуже запам’яталася розповідь про авантюрного графа Скарбека – дуже заможного чоловіка, який у селі побудував чотириповерхову копію свого австрійського маєтку. І як ви гадаєте, для кого? Там він організував Доброчинний заклад для сиріт і убогих (!). Чи згадаєте ви хоча б одного з сучасних українських можновладців, який думав би не про те, як нахапати собі побільше грошей, а про сиріт і убогих?

А ще роман про надію, яка завжди залишається останньою та допоможе віднайти в собі сили та вистояти в будь-якій ситуації.
У своєму романі Дара Корній пише, що: «Життя – це вміння не нашкодити іншому, бо він теж живий. У ньому по вінця любові, болі, радощів, сліз, але то все і є життя. Бажаю всім сповнитися по вінця життям». Я приєднуюсь до цих слів письменниці.