Моріарті Л. Таємниця мого чоловіка

Альона Кисельова, бібліотекар

Скринька Пандори

Уявіть собі, що ви зовсім випадково знайшли листа від свого чоловіка, якого він написав років надцять тому й адресував його вам з приміткою прочитати це послання після його смерті. Як би ви вчинили? Перша думка – негайно розірвати та прочитати? Але його написано дуже давно, та й читати чужі листи неетично. Хоча його й адресовано вам.

Потім гадаєш: ні, не варто читати, не треба витягати на світ божий таємниці багаторічної давнини. Хай все залишиться в минулому.

Та жіноча цікавість постійно нагадує про того листа, ти постійно думаєш: а що ж там написано, що такого він хотів мені сказати?

І одного разу ти все-таки відкриваєш його…

Та ось чи треба було будити лихо, яке тихо собі спало? Чи варто витягати на світ божий таємниці минулого, про які всі майже забули? А найголовніше, як тепер жити з тим, що ти дізналася про свого чоловіка?

Знайти відповіді на ці питання і намагатиметься Сесилія – героїня роману Ліан Моріарті «Таємниця мого чоловіка».

А ще багато уваги приділено в творі Берлінській стіні, яка розділила Німеччину на дві частини. Наприклад, батьки могли жити в Західній Німеччині, а діти – у Східній. Розповідається про людей, які робили спроби нелегально перетнути кордон у напрямку Західного Берліну. А за це їх чекав розстріл. І ось сьогодні, читаючи про все це, ми співчуваємо цим людям, жаліємо їх.

Але всі жахи, які описуються в книгах, показують по телебаченню, не йдуть в жодне порівняння з  тим болем, який зачепить вас особисто. А що найгірше, якщо якесь лихо станеться з вашою дитиною. І зрозуміти це теж доведеться героїні роману – Сесилії.