Назаревський О.А.
Назаревський Олександр Адріанович – видатний український літературознавець, бібліограф, педагог
12 грудня 2022 року виповнюється 135 років від дня народження Назаревського Олександра Адріановича – видатного українського філолога, фахівця з археографії, палеографії та бібліографії.
Середню освіту здобув в Уманській гімназії. Там, відвідуючи літературний гурток, захопився вивченням російської літератури, зокрема творчості О. С. Пушкіна та М. В. Гоголя. Вступивши на історично-філологічний факультет Університету Св. Володимира став, разом із В. П. Андріановою-Перетц, М. К. Гудзієм, С. О. Щегловою, С. О. Бугославським, М. Я. Калиновичем, Б. О. Лариним, братами С. І. та В. І. Масловими та іншими студентами-філологами, учасником знаменитого «Семинария русской филологии», яким керував В. М. Перетц і який остаточно визначив подальшу долю О. А. Назаревського. Як пригадував Олександр Адріанович в 1957 р., на ювілейному заході з нагоди його 70-річчя, робота над рукописами в «Семинарии» сформувала в нього справжній «смак» до текстологічної роботи, що пізніше проявилося під час опрацювання текстів для академічних видань творів М. В. Гоголя і Т. Г. Шевченка, в статтях про автограф Пушкіна та інших дослідженнях.
По закінченню історично-філологічного факультету Київського університету був залишений стипендіатом для підготовки «до професури» на кафедрі російської філології (1911-1914). Конкурсний твір О. А. Назаревського «Язык евангелия Негалевского 1581 г.» був удостоєний золотої медалі та надрукований в «Университетских известиях».
Ще студентом О. А. Назаревський розпочав свою педагогічну діяльність: викладав російську літературу в київській жіночій гімназії Дучинської (1912-1919); пізніше – на посаді приват-доцента (з 1914 р.), в.о. доцента (з 1919 р.), позаштатного професора (1920-1930) кафедри російської мови та словесності – читав курси з давньої російської літератури – в Київському університеті, на Вищих жіночих курсах (1917-1921), в Народному університеті (з 1918 р.), фольклористики – в Київському археологічному інституті та Робітничо-селянському університеті (з 1920 р.). У 1920 р., коли майже всі згадані навчальні заклади були об’єднані в Інститут народної освіти, продовжив там викладання курсу етнографії на факультеті професійної освіти (1929) та керував заняттями членів «Семинария» В. М. Перетца (секція російської літератури, секція теорії літератури) (1924-1926).
Працював завідуючим (з осені 1925 р.), директором (1930-1931) бібліотеки Київського ІНО; доцентом Київського інституту соціального виховання (1932-1934); старшим науковим співробітником відділу давньої української літератури Інституту літератури ім. Шевченка (1928-1950); старшим бібліотекарем (з 15.02.1934 р.), т. в. о. завідуючого (1934) та заступником завідуючого відділом рукописів (1935-1937), науковим співробітником (1935-1937) Бібліотеки АН УРСР; доцентом Київського державного університету (1940).
У 1940 р. захистив дисертацію на тему «Древняя украинская повесть и вопросы ее изучения» та отримав учений ступінь кандидата філологічних наук і вчене звання старшого наукового співробітника.
Після війни О. А. Назаревський відновив свою педагогічну діяльність у Київському державному університеті, читаючи загальні та спеціальні курси з давньої російської літератури та літератури ХІ–ХVІІ ст., історії російської літератури ХVІІІ ст., палеографії, джерелознавства та текстології, давньоруської повісті, апокрифічної літератури на посадах: завідуючого кафедрою російської літератури (1943-1944), старшого наукового співробітника (з 1949 р.), професора кафедри російської літератури історико-філологічного факультету. Він – автор понад 100 наукових праць з історії української та російської літератури, текстології, бібліографії, фольклористики, мистецтвознавства.
Помер 30 вересня 1977 р. у м. Києві.
Особовий архівний фонд О.А. Назаревського зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Він сформований з документів, які передавалися протягом 1967-2001 рр. спочатку самим Олександром Адріановичем, згодом його онукою – Наталією Миколаївною та учнем Володимиром Івановичем Крекотнем. Обсяг фонду становить 2221 од. зб., крайні дати – 1906-1977 рр.
Автор праць з історії української та російської літерури: "Хождение Богородицы по муках" в нових Українських списках XVII–XVIII в.в." (К., 1908) , "Гоголь и искусство" (К., 1911), "До студій над давньою українською повістю" (1928), "Із спостережень над листами Т. Г. Шевченка" (1947), "Питання про жанрову природу „Слова о полку Ігоревім"" (1952, рос. мовою), "Из истории русско-украинских литературных связей. Старинные книжные легенды и их связи с русским и украинским фольклором" (К., 1963), "Пам'ятки російської літератури XIV-XVII ст. в українських списках, перекладах і переробках" (1968, рос. мовою), з історії бібліографії "Бібліографія давньоруської повісті" (1955, рос. мовою). Назаревському належать також публікації з текстології, фольклористики, мистецтвознавства, пушкіністики, історії розвитку студентських течій в Київському університеті. Брав участь у текстологічній підготовці 10-томного видання творів Т. Шевченка (т. 1-2, 1939; т. 3- 4, 1949; т. 5, 1951). Упорядкована та підготовлена до друку О. А. Назаревським монографія Т. П. Сушицького "Західно-руські літописи як пам’ятки літератури" (К., 1930).
Більше про Є. Назаревського можна дізнатися, звернувшись до документів із фондів ХОУНБГ:
- Колосова В. Ювілей вченого-педагога // Радянське літературознавство. - 1968. - № 2.
- Крекотень В. Пам'яті вченого-філолога // Радянське літературознавство. - 1978. - № 3.
- 75-річчя проф. Олександра А. Назаревського // Сучасність. - 1963. - № 7. - С. 123.
