Шановні користувачі! У липні та серпні поточного року відбувається оновлення нашого інформаційного ресурсу, тому можливі тимчасові технічні складнощі у користуванні сайтом
Просимо вибачення за незручності

Подвижницька праця на бібліографічній ниві

Патока В. В. Подвижницька праця на бібліографічній ниві : до 125-річчя від дня народження І. Т. Калиновича (1885-1927)  

До 125-річчя від дня народження І. Т. Калиновича (1885-1927)

Бібліографічна праця, така мозольна і невдячна,
найшла в Калиновичу захопленого адепта.
Він ставив її понад усе, й любішої теми, як бібліографія,
для нього не було... Їй єдино був він завсігди вірний
і вічно тужив, що не може посвятитися виключно бібліографічній праці.

В. Дорошенко

Іван Калинович — видатний бібліограф, видавець, перекладач, громадський діяч — за свої 42 роки встиг зробити багато. Доля цього невтомного працівника, подвижника на ниві української бібліографії надто сувора: треба було заробляти гроші на життя, і тільки в години дозвілля, часто ночами, вільний від видавничої, політичної роботи, повсякденних клопотів, він міг віддаватися "укоханій Дульцінеї — бібліографії".
Іван Титович Калинович народився у Львові, у сім'ї дрібного будівельного підприємця. Після смерті батька родина опинилася у досить скрутному матеріальному становищі. Іван був змушений залишити гімназію, яка не давала молодій людині фаху, і вступити до Тернопільської учительської семінарії.
У 1902 році Галичиною прокотилася хвиля селянських страйків. Іван Калинович не стояв осторонь подій: під час літніх канікул їздив селами, гаряче агітував за страйкову боротьбу. За це його заарештовула поліція, позбавили можливості навчатися в Тернопільській семінарії. Курс семінарії йому пощастило закінчити в м. Заліщиках трохи пізніше.
У 1904 році Іван одержав посаду вчителя в с. Антонові Чортківського повіту. Про Калиновича тих часів можна скласти уявлення з його статті "Чи може учитель бути клерикалом?", уміщеній під псевдонімом Демко Лютай у буковинській газеті "Промінь": "Учитель, що бажає служити правдиво і щиро свому народові, учитель, що хоче учити передусім "вільні діти", плекати і розвивати у них почуття рівності, вольності і самостійності, свободу думки і переконань, учитель, що його ідеалом є просвіта і освідомлення народу і цілого людства, учитель, що його метою є знищити визиск і безправ'я, знищити сучасний устрій, збудований на насильстві, примусі, невірності і пануванні, учитель, що є його девіз: "Хай не буде рабства по світу ані в національній, ані в соціальній формі", такий учитель не може і не сміє бути клерикалом — навпаки, він мусить бути "вільним учителем", що служить передусім свому народові".
Звичайно, учитель з такими поглядами не міг подобатися шкільним інспекторам, попам та війтам. На Івана Калиновича посипалися доноси і його звільнили з учительської посади.
Після довгого оббивання порогів різних "рад шкільних" І. Калиновичу пощастило влаштуватись управителем однокласної народної школи у Ворохті. Та й тут його переслідували панські посіпаки — за активну участь у виборчій агітації знову звільняють з посади. Треба було шукати іншого хліба. Він відбуває однорічну практику при дирекції пошт у Львові і одночасно вчиться на історико-філологічному факультеті Львівського університету. Після закінчення практики, восени 1907 року, одержує посаду поштового урядовця в м. Бориславі. Дні, а часто й ночі, Івана Калиновича були заповнені працею на пошті та самоосвітою. Він самотужки вивчає українську, російську та зарубіжну літератури, латинську, грецьку та німецьку мови, збирає книги для власної бібліотеки. Читати ще.

Календар подій

   1234
567891011
12 131415161718
19202122232425
262728293031