Микола Данилович Сом – український поет-шістдесятник, публіцист: до 90-річчя від дня народження

Микола Данилович Сом – український поет-шістдесятник, публіцист. Член Спілки письменників України з 1958 року. Лауреат премій імені Володимира Сосюри та Остапа Вишні за літературні твори, премій фонду Тараса Шевченка, імені Дмитра Нитченка за журналістську й громадську діяльність та премії Олекси Гірника. Єдиний із київських поетів за вчительську працю удостоєний звання «Відмінник освіти України», відзначений державною нагородою «Заслужений діяч мистецтв України».

Народився 5 січня 1935 року в селі Требухів Броварського району Київської області в родині сільського коваля. Батько Миколи був селянином, мама – козачкою. Дівчатам-козачкам батьки забороняли виходити заміж за селян, бо ті були бідними й вважалися плебеями, тому коваль Данило вкрав юну Мотрю вночі в нічній сорочці. Любов у них була неймовірна, народили дванадцятеро дітей, Микола – сьомий. Як усі постголодоморні малята, мав босоноге, напівголодне дитинство. Війна, відступ захисників, життя під гітлерівцями, довелося бачити, як гинули на шибениці односельці. У їхній хаті 1943 року стояв штаб Першого Українського фронту. «Я бачив Жукова, Ватутіна й Хрущова. Жуков матюкався дуже. А от Ватутін був добрий. Малий, опецькуватий, але дуже швидко ходив. Ми його за це називали «колобок».» М. Сом

У 1952 році закінчив Требухівську середню школу. Любив навчатися, багато читав, дописував до шкільної стінної газети, постійно ходив пішки чи їздив на велосипеді до районної Броварської бібліотеки за книжками, мріяв про море. Читати далі.