У вирі життя і творчості (до 105-річчя від дня народження Григорія Тютюнника)

Григорій Тютюнник (портрет). Фото з сайту Запорізька обласна бібліотека для юнацтва

У вирі життя і творчості
(до 105-річчя від дня народження Григорія Тютюнника)

Я знаю одне, що треба писати хороші твори,
а хороші вони будуть тільки тоді,
коли писатимемо правду.
Григорій Тютюнник

Відомому українському письменнику Григорію Тютюннику 23 квітня виповнюється 105 років від дня народження. Коли говорять про Тютюнника, неодмінно згадують Григора – талановитого українського новеліста. Це тому, що Григір і Григорій були братами по батькові, Григорій – старший. За випадковим збігом обидва брати – Григорії. Григорія насправді хотіли назвати Георгієм (Ігорем). Записувати дитину відрядили діда по матері, який по дорозі до сільради добряче випив за здоров'я новонародженого. Коли ж потрапив до сільради, то переплутав ім'я і записав онука Григорієм. Про дідову витівку дізналися, коли Ігореві-Григорію було вже років п'ятнадцять – на той час у Михайла Тютюнника у новій сім'ї уже підростав другий син, за іронією долі, теж Григорій. Згодом, щоб відрізняли братів, молодшого стали звати Григором.

За життя до Григорія Тютюнника так і не прийшла слава – він її зовсім не прагнув. Хотів, щоб читали, хотів, щоб розуміли, а тому писав просто і жив просто, як і ті селяни-хлібороби, що стали героями його роману «Вир».

Григорій Михайлович Тютюнник був простою і сердечною людиною. Він часто цитував уривки з віршів, і незрозуміло було часом, звідки те все. Як пізніше виявилося, то були його давно написані вірші, або такі, які він ще тільки виношував. За життя Тютюнник не видав жодної збірки поезій, всі вони так і лишилися в його архіві. Він просто не поспішав друкувати все написане. З його уст можна було почути відомі чеховські слова про те, що «письменник повинен багато писати, але мусить не поспішати...». «Писання – задоволення, друкування ж –   відповідальність», – згадував він і слова Антона Рубінштейна.

Творчий доробок митця складають збірка оповідань «Зоряні межі», повість «Хмарка сонця не заступить»  і роман «Вир». Уже після смерті письменника вийшла його збірка поезій воєнного часу «Журавлині ключі».

Роман «Вир» Григорія Тютюнника посідає особливе місце як у творчості прозаїка, так і в історії українського письменства. Його поява стала справжньою подією в літературному житті, засвідчила поступове, але неухильне одужання і відродження національної словесності після того удару, якого завдали їй десятиліття сталінського фізичного та ідеологічного терору. Роботу над романом була розпочато у середині 50-х років. У листі від 27 листопада 1957 року вперше Григорій Тютюнник писав до брата: «Роман мій, Грицьку, сунеться. Уже маю 500 друкованих на машинці сторінок – це 20 друкованих аркушів. А ще перша частина не закінчена. Думаю, до весни подужаю. Розумієш, відчуваю утруднення в нестачі фактичного матеріалу для суспільно-політичної лінії (інтимна, побутова йде добре). Адже я описую життя села до війни. В Шилівці зібрав частину, але мало…»..

Григорій Тютюнник. Вир (Київ, 2018 р.). Фото з сайту Аkonit (інтернет-магазин)

Книга задумувалася як трилогія, але лишилася незавершеною. Першу частину «Виру» було оприлюднено в львівському журналі «Жовтень» (нині «Дзвін», співробітником якого був на той час Григорій Тютюнник) у 1959 році. Її перше книжкове видання вийшло у видавництві «Радянський письменник» у 1960 році. Текст зазнав цензури, було видалено згадки злочинів колективізації: відсутність оплати праці та відбирання всього зерна, корумпованість радянської влади.

Другу частину роману видано вже після смерті автора, в 1962 році. Григорій Тютюнник хотів надіслати у видавництво перероблений варіант другої книги, але не встиг цього зробити через свою смерть.

Григорій Тютюнник назвав свій твір найстислішим з можливих слів – «Вир». Це найкоротша назва в історії української прози (виняток «Хо» Коцюбинського). Проте це коротке слово має розлогий і символічний зміст.

У романі «Вир» маленьке село Троянівка на Полтавщині (яке асоціюється із Шилівкою, звідки родом брати Тютюнники) стає новим національним міфом.

По-перше, роман створив митець, який, наче Ікар, обпалив себе, як виявилося в 1961 році, смертельно, захищаючи не скільки радянську імперію, скільки Україну. По-друге, незнищенна тютюнниківська Троянівка, що пережила лише у ХХ столітті дві війни й голодомор, як неопалима купина, як фолкнерівська Йокнапатофа, у романі виростає до символу нетлінності, вічного повернення й вічної життєвої циркуляції.

Звісно, на романі «Вир» відбилися радянські ідеологеми. Є перебільшення правдоподібності окремих сцен, певна гротескність у змалюванні так званих ворогів радянської влади серед троянівців і чимало іншого. Але навіть ці риси тодішньої доби не применшують головного – масштабного високохудожнього полотна, написаного багатою мовою – цим справжнім серцем Троянівки-України – із її напівтонами й відтінками.

Степ як місце містичних видінь деяких героїв, посередник поміж минулим і майбутнім, посідає в романі одне із чільних місць. Степ у романі дорівнює серцю його героїв-степовиків. Прекрасний і жорстокий образ виру на Ташані – як саме життя. Вир забирає життя й милує. Вир тішить і жахає. Напевно, тому роман і дістав таку назву.

За роман «Вир» Григорій Тютюнник у 1963 році був відзначений Національною премією України імені Тараса Шевченка (посмертно).

За мотивами цього твору в 1983 р. кінорежисер Станіслав Клименко на Національній кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка[L1]  відзняв художній фільм, що отримав головний приз на Республіканському кінофестивалі у Жданові.

Молодший брат Григір Тютюнник  про творчість свого брата Григорія Тютюнника зауважив : «Мало – бачити. Мало – розуміти. Треба любить. Немає загадки таланту. Є вічна загадка Любові…».

Григорій Тютюнник понад усе любив Україну, свій народ і служив йому вірою та правдою. Він мріяв ще багато написати для прийдешніх поколінь, але не встиг. Та, відходячи у вічність, залишив для молоді свій заповіт:

Йдучи від рідного порогу,
Багато не беріть в дорогу:
Блакить, синь неба, журавлі
Й любов до рідної землі.

Джерела:

1. Біографія Григорія Тютюнника // Портал Експеримент [Сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://md-eksperiment.org/post/20170329-biografiya-grigoriya-tyutyunnika. – Назва з екрана. – Дата публікації : 29.03.2017. – Дата перегляду : 21.04.2025.
2. Гресь М. Він любив свій народ // Портал Експеримент [Сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://md-eksperiment.org/post/20170329-vin-lyubiv-svij-narod. – Назва з екрана. – Дата публікації : 29.03.2017. – Дата перегляду : 19.04.2025.
3. Діденко Н. «Він мав талант людяності. І вроджений, і вистражданий...» [Електронний ресурс]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://web.archive.org/web/20100913092634/http://www.vechirka.pl.ua/articles//2010/5/5/27537016/. – Назва з екрана. – Дата публікації : 05.05.2020. – Дата перегляду : 21.04.2025.
4. Процюк С. Тютюнників «Вир» засвідчив початок одужання національної душі [Електронний ресурс]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://uainfo.org/blognews/1603967141-tyutyunnikiv-vir-zasvidchiv-pochatok-oduzhannya-natsionalnoyi.html. – Назва з екрана. – Дата публікації : 31.10.2020. –Дата перегляду : 15.04.2025.
5. Тютюнник Г. Вир: роман / Г.  Тютюнник. – Київ : Рад. письменник, 1960. – 296 c.
6. Шаховський С. Характери в сучасному романі // Портал Експеримент [Сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://md-eksperiment.org/post/20170329-harakteri-v-suchasnomu-romani. – Назва з екрана. – Дата публікації : 29.03.2017. – Дата перегляду : 21.04.2025.

Матеріал підготувала Діна Бондаренко,
головна бібліотекарка