Родовий та кличний відмінки іменника

Родовий та кличний відмінки іменника

План-конспект заняття

І. Організаційний момент.

ІІ. Розвиток зв’язного мовлення. Розкажіть, що Ви прочитали останнім часом.

Говоримо українською

«Страви. Кухня»

1. Прочитайте тексти. Зверніть увагу на лексику, яку використовують для позначення продуктів харчування.

Мамині страви

Смачно готує в цю пору мати. Як вона ворожить над борщем! Встає ще вдосвіта, чистить і промиває буряки, шаткує їх; нарізає картоплю, січе ножем капусту.
Всього потроху добавляє в горщик: і помідор кине, і петрушки всипле, і цибулину, і стручок перцю, і листок лаврового листя. А м' ясо кладе з кісткою: кісточка щоб була з мозком, а коли засмачує, то неодмінно старається засмачити старим салом, щоб чулось. Ех і борщ же тоді виходить, такий, що поки дочекаєшся обіду, то ладен власний язик проковтнути. Любить мати варити і всілякі капусники з грибами і без грибів, з кашею і без каші, а про різні юшки й говорити не доводиться. Особливо любить вона готувати юшку з риби, тато приносить йоржів та окунів, чистить сам на тертушці, а мама доводить усе до пуття, заливаючи водою та заправляючи необхідними спеціями... (Є. Гуцало).

1. Поділіться власними улюбленими рецептами.
2. Збагатіть свій словник українськими словами:

Свекла – Тыква – Рожь – Картофель – Фасоль – Укроп – Огурец – Шампиньон – Сельдерей – Лук – Крыжовник – Боярышник – Клюква – Голубика – Ежевика – Земляника –

Шиповник – Черника – Кофе – Топленое молоко – Жаркое – Жареная рыба – Жареная свинина – Уха – Противень – Сливочное масло – Половник – Солонка – Блюдо – Поднос – Терка – Чашка –

Перекладіть текст українською:

Почему Олимпийские игры так называются?

Почему  греческое  слово  «стадион»  понимают  люди,  которые  говорят  на  разных языках? Почему всегда спортсмены из Греции открывают праздник? Почему  из  Греции  приносят  Олимпийский  огонь?  Первые  Олимпийские  игры  проходили    в  Греции,  в  городе  Олимпии,  в  773  году  до  н.э.  (до  новой  эры)  в  честь  бога  Зевса.  В  Олимпии  стояли прекрасные  белые  здания,  был  большой  стадион,  несколько  школ,  в  которых  могли  заниматься  спортсмены.  Один  раз  в  четыре  года  в  Олимпии  проходили  самые  известные  в  Греции  спортивные соревнования – Олимпийские игры. Тысячи мужчин, стариков, детей из  городов  и  деревень  приезжали  в  Олимпию.  Многие  приходили пешком.  В  соревнованиях  могли  участвовать  только  мужчины  и мальчики из  Греции. Каждый греческий город посылал на  соревнования  своих  спортсменов.  Пять  дней  горел  Олимпийский  огонь, пять дней продолжались Олимпийские игры, и в Греции был праздник. Олимпийские игры объединяли все греческие города, кончались войны,  и в стране наступал мир. В каждом городе ждали новостей  из Олимпии. А в самой Олимпии на стадионе тысячи людей смотрели соревнования и умели «болеть» совсем так же, как миллионы людей «болеют» на стадионах сейчас, в наше время. Через  пять  дней  уходили  и  уезжали  из  Олимпии  люди, спортсмены  возвращались  домой  в  свои  города.  Олимпийских победителей встречали как героев. О них пели песни и писали стихи. Время разрушило Олимпию. Только в 1875 году ученые нашли это место на земле.  Тогда решили опять  возобновить Олимпийские игры.  Первые  «новые Олимпийские игры»   состоялись в 1896 году на  их  родине  –  в  Греции.  Так  же,  как  2000  лет  тому  назад,  они проходят раз в четыре года. Эти соревнования объединяют людей. Их символ – мир и дружба. Олимпийские игры  – это большие  спортивные соревнования. В разных странах спортсмены мечтают участвовать в Олимпийских играх, потому что это не просто соревнования, а большие праздники, на которые приезжает молодежь из Европы, Азии, Африки,  Америки и Австралии. Олимпийские  игры  происходят  через  каждые  четыре  года. Тысячи  людей  приезжают  в  город,  где  проходят  игры.  Все  ждут праздника. И вот наступает первый день. Люди собираются на самом большом  стадионе.  Они  стоят  на  трибунах  и  смотрят  туда,  откуда должны  выйти  спортсмены.  Играет  музыка.  На  стадион  выходят спортсмены из разных стран. И всегда впереди идут спортсмены из Греции. А потом на стадионе появляется один из спортсменов. У него в руках Олимпийский огонь. Многие люди в разных  странах несли этот огонь из Греции. Горит Олимпийский огонь. Поднимается белый Олимпийский флаг,  на  котором  пять  колец  –  голубое,  черное,  желтое,  красное  и зеленое. В каждом национальном флаге  есть один из этих цветов.  «Главное – не победить, главное – участвовать», – говорят об Олимпийских играх во всем мире.

ІІІ. Граматика. Поняття про відміни іменників української мови.

Відміна – це словозмінний клас іменників. У сучасній українській мові іменники поділяються на чотири відміни.

I відміна

До першої відміни належать іменники жіночого, чоловічого та спільного роду з закінченням -а(я) у називному відмінку однини: жінка, Полтава, Микола, земля, мрія, Ілля, рілля, школа, тополя, сирота, бідолаха, забіяка.

II відміна

До другої відміни належать іменники чоловічого та середнього роду,

чоловічого:

- з нульовим закінченням у називному відмінку однини (шлях, край, степ, кінь,тесть),

- із закінченням -о (Дніпр-о, батьк-о),

середнього роду

з закінченням о, -е,-я (олов-о, мор-е,лист-я).

III відміна

До третьої відміни належать іменники жіночого роду з нульовим закінченням у називному відмінку однини (кров, ніч, сіль, зелень, подорож, відданість, розкіш, здобич), а також іменник мати.

IV відміна

До четвертої відміни належать іменники середнього роду на -а(я), які при відмінюванні у непрямих відмінках, крім знахідного і орудного, мають суфікси -ен-, -ат-, -ят- : кошеняти, коліщати, тімені, племені, імені, маляти, зайченяти, курчати, ноженяти.

Практична частина. Визначте відміну іменників.

Паморозь, хмара, успіх, розкіш, красень, рілля, надія, життя, сирота, любов, кача, поле, розбишака, водоймище, терпіння, відвар, Ольга, Микита, горе, кав’ярня, Вікторія, зайча, дитинча, абажур, плакса, вим’я, каліка, шофер, янголя, зануда, листоноша, зелень, вельможа, глуш, святоша, кров, каламбур, лікар.

Особливості відмінювання іменників І та ІІ відміни.

І відміна

У кличному відмінку однини деякі іменники з пестливим значенням, мають закінчення –ю: мамусю, матусю, бабуню, бабусю, кумасю, доню; частина іменників мішаної групи поряд із закінченням –е може мати закінчення –о: вельможо, тещо, Мишо.

У родовому відмінку множини іменники 1-і відміни мають переважно нульове закінчення: неділь, калош, круч, хат, хмар, але є іменники з закінченням –ей: мишей, вошей, свиней, а також із закінченням –ів: суддів, легенів (і легень), бабів (і баб).

ІІ відміна

• У родовому відмінку однини іменники чоловічого роду мають закінчення а(я) чи у(ю).

Закінчення а(я) мають такі групи іменників:

1. назви осіб та істот: абітурієнта, лікаря, коня, комара, Андрія, Дмитра, Франка, а також персоніфіковані предмети та явища: Вітра, Ліса, Мороза;
2. назви конкретних предметів, які піддаються лічбі: гвинта, малюнка, портрета, зошита, ножа, олівця, стола (і столу);
3. власні назви населених пунктів:, Херсона, Житомира, Лондона, Миргорода,

Але: У складених назвах населених пунктів, другою частиною яких є іменник, що має звичайно в родовому відмінку закінчення –у, пишеться закінчення –у, -ю: Давидового Броду, Зеленого Гаю, Кривого Рогу, Широкого Яру тощо.

    4. назви водних об'єктів з наголошеним закінченням;
    5. назви довжини, площі, ваги, об'єму, часових проміжків: метра, гектара, процента, грама, тижня (але року, віку); назви місяців та тижнів: понеділка, вівторка, жовтня, листопада (але листопаду – назва процесу);
    6. назви тварин і дерев: ведмедя, вовка, коня, дуба, ясеня.
    7. назви машин та їх деталей: автомобіля, дизеля, мотора, поршня.
    8. терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та іх частини: атома, катода,   конуса, ромба, сегмента, синтаксису, складу, спису, синтаксису, способу та ін.

Закінчення у(ю) мають іменники, що позначають:

1. матеріали та речовини: цукру, меду, оцту, піску, бальзаму, борщу, квасу, кисню, льоду, меду, сиру, спирту;
2. явища природи: вітру, туману, вихору, грому, дощу, землетрусу, інею, морозу, граду, холоду, вогню;
3. середовище або простір: лугу, простору, горизонту;
4. назви держав і територій: Криму, Китаю;
5. назви установ, закладів, організацій: парламенту, вокзалу, театру;
6. назви почуттів, психічний і фізичний стан: болю, жалю, страхусміху;
7. назви дій, процесів, властивостей, ознак, явищ суспільного життя, загальних і абстрактних понять: відходу, переїзду, крику, виступу, грипу, дисонансу, авралу, бігу, достатку, екскурсу, ідеалу, кашлю, клопоту, конфлікту, крику, лету, ляпасу, міражу, мінімуму, моменту, принципу, прогресу, стогону, тифу, хисту, ходу, шуму, ;
8. абстрактні поняття: розуму, миру, характеру, настрою, вантажу;
9. збірні поняття: ансамблю, атласу, батальйону, вишняку, гаю, вишняку, каталогу, кодексу;
10. назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокзалу, даху, заводу, коридору, магазину, метрополітену, палацу, поверху, сараю, універмагу;
11. назви установ, закладів, організацій: інституту, клубу, комітету, штабу;
12. переважна більшість слів із значенням місця, простору тошо: абзацу, валу, краю, лиману, майдану, рову, уривку, але: горба, хутора, майданчика, ставка, ярка;
13. терміни іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні процеси, частину площу і т.ін.: анвалізу, імпульсу, синтезу;
14. літературознавчі терміни: альманаху, жанру, міфу, нарису, памфлету, сюжету, фейлетону;
15. більшість складних безсуфіксних слів (крім назв істот): вибою, випадку, вислову, відбою, родоводу, рукопису, суходолу, трубопроводу, але: електровоза, пароплава.
16. переважна більшість префіксальних іменників із різними значеннями (крім назв істот): вибою, випадку, відгуку, заробітку, затору, запису, побуту, поштовху, прибутку;
17. назви ігор, танців:  баскетболу, тенісу, хоккею, танку, але: гопака, козака.
18. назви річок, озер, гір, островів, півостровів, країн, областей: Амуру, Бугу, Гангу, Дону, Дунаю, Нілу, Рейну, Світязю, Чаду, Алтаю, Ельбрусу, Паміру, Донбасу, Ельзасу, Сибіру.

Деякі особливості відмінювання іменників ІІ відміни

Вплив на значення слова

У ряді іменників чоловічого роду другої відміни зміна закінчення у родовому відмінку однини впливає на значення слова:

1. Алжира (місто) – Алжиру (країна)
2. алмаза (коштовний камінь) – алмазу (мінерал)
3. акта (документ) – акту (дія)
4. апарата (прилад) – апарату (установа)
5. блока (у техніці) – блоку (політичне об'єднання)
6. буряка (одиничне) – буряку (збірне)
7. вала (деталь машини) – валу (насип)
8. дзвона (інструмент) – дзвону (звук)
9. звука (термін в музиці та лінгвістиці) – звуку (слухове відчуття, механічні коливання)
10. інструмента (одиничне) – інструменту (збірне)
11. листопада (місяць) – листопаду (процес)
12. Нью-Йорка (місто) – Нью-Йорку (штат)
13. потяга (поїзд) – потягу (почуття)
14. пояса (предмет) – поясу (просторове поняття)
15. рахунка (документ) – рахунку (дія)
16. телефона (апарат) – телефону (номер)
17. терміна (слово) – терміну (строк)
18. шаблона (пристрій; креслення) – шаблону (зразок).

• У давальному відмінку однини іменники мають паралельні закінчення. У назвах істот переважають суфікси -ові, -еві, а у назвах неістот вживаються -у, -ю: студентові, товаришеві, столу, магазину.
• У знахідному відмінку однини деяких іменників (назв неістот) можливі паралельні закінчення: писати лист і листа, зрізати дуба і дуб, дати ніж і ножа, полагодити приймач і приймача, узяти стілець і стільця.
• У називному і кличному відмінках множини деякі іменники мають специфічні форми: комарі, хабарі, пазурі, снігурі, звірі, друзі; вуса і вуси, вівса (і вівси), очі, плечі. Їх потрібно запам'ятати.
• У родовому відмінку множини іменники на -анин, -янин втрачають елемент -ин і мають нульове закінчення: міщанин - міщан, галичанин - галичан (але осетинів, грузинів, мордвинів).
• Деякі іменники в орудному відмінку множини мають паралельні закінчення: гістьми (і гостями), кіньми (і конями), чобітьми (і чоботами, чоботями), коліньми (і колінами), крильми (і крилами).Слід запам'ятати форми очима, плечима.

ІV. Трішки граматики.

Вживання Кличного відмінка

Звертаючись до кого-, чого-небудь, українці вживають іменники в кличному відмінку. Звертатися можна за іменем, іменем по батькові, за прізвищем, науковим, військовим та іншим званням, за назвою посади, професії тощо, використовуючи водночас і слова українського етикету на зразок чоловіче, жінко, свате, свахо, дідусю, хлопче, дитино, студенте тощо.

Іменники – власні та загальні назви – можуть мати в кличному відмінку однини закінчення –о, -е, -є, -у, -ю. Вибір одного із цих закінчень залежить від роду іменника та його закінчення в називному відмінку, а за умови спільного нульового закінчення – від кінцевого приголосного основи або ж характеру іменникового суфікса.

Форму із закінченням -о мають:

Іменники – власні та загальні назви чоловічого та жіночого роду на -а: Дарино, Ярино, Світлано, Миколо, Одарко, Інно, Ірино, Вероніко, Микито, Варваро, Луко, Мар’яно, Тетяно, Олександро, Катерино, Валентино, Людмило, Христино, Олено, Галино, Таміло, Кароліно, Саво, Хомо, Яремо, Україно, вербо, калино, сестро, мамо, зірко, сило, мальво, бандуро, школо, свахо, дружино, мово, голубко, спортсменко, активістко, швачко, велосипедистко, машиністко, вчителько, батьківщино, весно, блондинко, сербко, старосто, співачко, журналістко, лисичко.

Форму із закінченням -е мають:

- Іменники – власні і загальні назви жіночого і чоловічого роду на -я, що пом’якшує попередній приголосний: письменнице, праце, Катрусе, Ганнусе, ялице, воле, робітнице, кице, богине, жрице, земле, Лесе, пісне, Ілле, Зоре, гривне, правице, лисице, балетнице, нене.

- Іменники жіночого роду на -а, перед яким виступає шиплячий: груше, листоноше, каше, мише, круче, душе, площе.

- Іменники – власні та загальні назви чоловічого роду з твердим кінцевим приголосним основи (зокрема й основи на -р твердої та мішаної групи), що виступає перед нульовим закінченням або закінченням -о: Альберте, Августе, Антоне, Несторе, Артеме, Євгене, Максиме, Романе, Трохиме, Ярославе, Степане, Богдане, Даниле, Олександре, Назаре, Станіславе, Мар’яне, Олеже, Адаме, Володимире, Іване, Мироне, Аврааме, Давиде, Гавриле, Йосифе, Довбуше, Боже, голубе, орле, пане, програмісте, бармене, диригенте, лейтенанте, генерале, солдате, студенте, президенте, дубе, козаче, юначе, радисте, аматоре, тренере, командире, інженере, режисере, бухгалтере, голкіпере, стороже, соколе, чумаче, агрономе, адвокате, акторе, дипломате, клоуне, професоре, доценте, архітекторе, бухгалтере, ювеліре, операторе.

- Іменники – загальні назви чоловічого роду мішаної групи на –р: столяре, маляре, дояре, каменяре, гусляре, тесляре, вугляре, газетяре, пісняре, скляре.

Форму із закінченням -є мають:

- Іменники – особові імена жіночого роду на -я, що виступає після голосного: Соломіє, Меланіє, Ксеніє, Лідіє, Софіє, Юліє, Єфиміє, Агафіє, Віринеє, Лілеє, Мироніє, Зоє, Маріє, Агніє, Анастасіє, Лідіє, Наталіє, Феофаніє.

- Загальні назви жіночого роду на -я, що виступає після голосного: мріє, поезіє, надіє.

Форму із закінченням -у мають:

- Деякі іменники чоловічого роду (переважно односкладові) з твердим кінцевим приголосним основи, що виступає перед нульовим закінченням або закінченням -о: тину, млину, обіду, сину, діду, тату, дядьку.

- Іменники чоловічого роду із суфіксами -к, -ок, -ик, що виражають здебільшого пестливе значення і суфіксами -ник, -ач та ін.: півнику, хлопчику, песику, слонику, баранчику, соловейку, кораблику, котику, солдатику, Романчику, Назарчику, Богданчику, Степанчику, зайчику, укладачу, глядачу, розподільнику, штовхачу, орачу, посівальнику, слухачу, будівельнику, грибнику, полковнику, монтажнику, грабіжнику, винахіднику, мандрівнику, чарівнику, відбивачу, викладачу, копачу, погоничу.

- Іменники – особові імена чоловічого роду на -г, -х: Аристарху, Генріху, Олегу, Людвігу.

Форму із закінченням -ю мають:

- Іменники – загальні назви жіночого роду із значенням пестливості на -я, що пом’якшує попередній приголосний: бабусю, доню, матусю, тітусю, кицю, манюню, кицюню.

- Іменники – загальні назви чоловічого роду із значенням пестливості, що мають м’який кінцевий приголосний основи: татусю, дідуню, дідусю, красеню, легеню.

- Іменники – пестливі особові імена жіночого і чоловічого роду на -я, що пом’якшує попередній приголосний: Вітю, Олюсю, Галю, Марусю, Галюсю, Лідусю, Лінусю, Ваню, Натусю, Костю, Валюсю, Ганнусю, Катрусю, Таню, Наталю, Лілю, Христю, Маню, Полю, Костю, Федю.

- Іменники – загальні назви чоловічого роду на -й: короваю, розмаю, водограю, гаю, краю, добродію, водію.

- Іменники – особові імена чоловічого роду з м’яким кінцевим приголосним основи (зокрема і -й): Грицю, Геннадію, Юрію, Івасю, Віталію, Олексію, Юлію, Овідію, Матвію, Василю.

- Іменники – загальні назви чоловічого роду із суфіксами -тель, -аль, -ень, -ань, -ець: спасителю, вихователю, скрипалю, ясеню, учню, дурню, бороданю, вуханю, здорованю, видавцю, купцю, американцю, бранцю, вигнанцю, виборцю, гонцю, горцю, державцю, єдиноборцю, єдиновірцю, іноземцю, ревнивцю, самцю, стрибунцю, знавцю, очевидцю, самовладцю, кавказцю, каїрцю, вдівцю, мудрецю.

- Іменники – загальні та власні назви чоловічого роду м’якої групи на -р: пролетарю, царю, Ігорю, Цезарю, косарю, секретарю, лікарю, кобзарю, янтарю, букварю, писарю, календарю, токарю, вівчарю, пекарю, бунтарю, друкарю, шахтарю.

Практикум:

Завдання 1. Від поданих імен та імен по батькові утворіть форму кличного відмінка.

Андрій Валерійович, Галина Федорівна, Валерій Михайлович, Геннадій Микитович, Михайло Петрович, Володимир Олександрович, Олександр Григорович, Богдан Олегович, Віктор Антонович, Юрій Анатолійович, Ірина Василівна, Оксана Олексіївна, Інна Олегівна, Василь Степанович, Андрій Альбертович, Валентина Анатоліївна, Ігор Володимирович, Катерина Валер’янівна, Зоя Григорівна, Олександр Павлович.

Завдання 2. Від офіційних та пестливих форм того самого імені утворіть форми кличного відмінка.

Галина, Галя, Галинка, Галочка.

Дарина, Даруся, Дар’я, Даринка, Дарія, Одарка.

Надія, Надійка, Надя, Надієчка.

Михайло, Мишко, Михась, Михайлик.

Ольга, Оля, Олюся.

Тетяна, Тетянка, Таня.

Катерина, Катря, Катруся.

Ірина, Іра, Іринка, Іруся.

Іван, Іванко, Івась, Івасик.

Наталя, Наталка, Наталочка.

Завдання 4. Подані речення перекладіть українською мовою. Сформулюйте принципову відмінність вираження звертань в обох мовах.

1. Уважаемый директор, выражаем Вам свою благодарность за помощь!

2. Я не согласен с Вами, Василий Николаевич.

3. Люблю твои просторы, Украина.

4. Иван, я очень надеюсь на твой совет.

5. Земля моя, с тобой мои мечты!

6. Спасибо тебе за письмо, дорогой друг.

7. Господин профессор, Ваша лекция чрезвычайно интересна.

8. Не покидай меня, моя мечта.

9. Тяжёлый твой труд, шахтёр.

10. Мечта моя, ты иногда достигаешь небес.

Домашнє завдання:

1. Поставте закінчення іменників у родовому відмінку однини:

Успіх – , альманах – , Франко – , водогін – , живопис – , роман – , Олег – , вчитель – , Ліс – , вовк – , дах – , футбол – , граб – , кіт – , ніж – , Миргород – , Париж – , Дністер – , Псков – , гектар – , місяць – , рік – , листопад – , мільярд – , сектор – , гопак – , термін – , заробіток – , атлас – , щавель – , ренклод – , комітет – , туман – , страх – , грип – .

2. Перекладіть словосполучення українською. Складіть з ними 2 речення.

Острая боль, зеленый лес, длинный путь, богатая Сибирь, доброе сердце, густая накипь, старинная рукопись, белый тюль, яичный шампунь, дубовая дверь, удобный стул, яркий свет, красивая мебель, солнечный Тбилиси, модные пальто.