"Привів би Бог побачити хоч здалеку зорю нового життя...": щоденники Олександра Петражицького

«...Мне стало жаль моего детства, нашей семьи, разбросанной, разъединенной... Я остался один в этом доме, без детей, без наследников, после моей смерти никто не наследует ни наших семейных преданий, ни всех милых семейных традиций, ни этого родного старого хлама, который я так берегу. <...> Быстро идет темп новой жизни. Беспощадно и крепко дробит он и перемалывает остатки старого быта и традиций. И ничто не остановит его. На этом этапе жизни человеческого общества так должно быть. Мы поскорбим, поплачем, но ничего не изменим. Впрочем, я не скорблю. Это должно [быть] и я рад, что это происходит на моих глазах.  Привел бы Бог увидеть хоть издали зарю новой жизни...»
Так закінчуються щоденникові записи Олександра Петражицького - талановитого журналіста і фотокореспондента «Наддніпрянської правди», літератора, історика нашого краю.
Він так і не побачив «зорю нового життя». 11 вересня 1937 року його заарештували за підозрою в «шпигунстві», а 15 листопада того ж року розстріляли в підвалі херсонської міської в'язниці.
Олександру Станіславовичу Петражицькому було присвячено перше в новому році засідання міського клубу любителів книги «Кобзар», яке відбулося 27 лютого 2016 року.
Доповідач Сергій Бистров представив дуже цінні артефакти з особистої колекції - документи, пов'язані з особистістю О.С. Петражицького: щоденник, добірка фотографій 20-30-х років, квиток співробітника редакції газети «Юг» та ін.
Цікаві відомості про щоденник Петражицького можна знайти в спогадах архівіста Зорі Соломонівни Орлової про Володимира Андрійовича Бистрова:
«...Помню, как-то при встрече я рассказала Владимиру Андреевичу, что в архивном фонде Херсонского уездного исполкома нашла документы Уездпечати с биографиями журналистов, работавших в тогдашних херсонских газетах. Особенно заинтересовал меня молодой журналист Александр Петражицкий. Несколько лет я собирала документы о нем, расспрашивала Георгия Васильевича Курнакова, который был другом Петражицкого и очень тепло, подробно рассказывал о нём. Быстров В.А. в ответ на мой, достаточно эмоциональный рассказ, сказал: «У меня есть дневник Петражицкого!» Это было потрясение! Как, откуда? Я к тому времени знала уже, что Александр Станиславович Петражицкий погиб, расстрелян в 1937 году в Херсонской тюрьме, как член контрреволюционной польской националистической организации, как шпион!
Владимир Андреевич рассказал, что дневник найден был на чердаке бывшего дома Петражицких на Военном форштадте (Литейная 24).
Не знаю, то ли моё умоляющее лицо, то ли горячий рассказ о несчастной судьбе журналиста произвели впечатление на Быстрова, но он принёс мне дневник журналиста. Это были отрывки, иногда отдельные листочки. Саша Петражицкий – молодой, полный веры в счастливое завтра, в новой светлой стране говорит со страниц дневника! Мы в Архиве сделали копию, весьма неудачную – в нашей нищей тогда фотолаборатории. Дневник журналиста вошёл в мой очерк об Александре Петражицком, опубликованный в альманахе «Константы» №1 и книге «Забуттю не підлягає» (Херсон, 1996).
Передал Быстров в дар Архиву и фотоколлекцию негативов Петражицкого. На них Херсон конца 20 – начала 30-х годов XX века, его жители, Днепр.
Александр Станиславович Петражицкий был не только блестящим журналистом, литератором, историком края. Чего стоит только один его очерк по истории Херсона в справочнике «Весь Херсон на 1925 год», которым на протяжении многих лет пользуются краеведы Херсонщины. Был он и фотохудожником. В анкете Петражицкого, арестованного 13 сентября 1937 года органами НКВД, значится «фотокорреспондент и литературный работник. Место службы – Союзфото, Москва», т.е. помимо «Наддніпрянської правди» Петражицкий публиковал свои работы и в московских изданиях. Во время обыска у него были изъяты фотоаппараты «Турист-1», «ФЭД-1» и системы «Керца-1» - «богатый улов» получила НКВД!...».

Докладніше статтю З.С. Орлової див.: http://biblio.lib.kherson.ua/orlova.htm
Одним з головних пунктів доказів «розвіддіяльності» Петражицького стали свідчення свідка Ейхерта Віктора Августовича: «...Петражицкий видавав себе за краєзнавця, тобто знаючого Херсонську губернію і збирав різні відомості, роблячи вирізки з газет, а також зберігаючи фото. Крім того фотографував будівництво в Херсоні, як, наприклад, завод Сталіна (нині консервний комбінат - авт.) і ін.».
Коментарі, як то кажуть, зайві...
У Херсоні Олександр Петражицкий був відомою особистістю. Його нариси і статті публікувалися в місцевих газетах «Юг», «Родной край», «Блокнот краеведа». Він є упорядником ряду краєзнавчих довідкових видань.

Краєзнавчі довідкові видання О.С. Петражицького

1. Весь Херсон: стат.-экон. и лит. справ. на 1925 год / редкол.: Н.И. Буримов, С.Ф. Сахно, Ш.А. Седловский; под общей ред. А.С. Петражицкого; Окр. Ком. помощи инвалидам труда и войны. – Херсон: Эксплоат.- изд. отд. Окркомпома, 1925. – [2], II, [4], 252 с.
2. Вся Херсонщина в адресах на 1926 год: стат.-экон. информ. справ. / [сост. А.С. Петражицкий] – 2-е изд. – Херсон: Червоний селянин; [гостип. им. Ленина], 1926. – II, [54], 248, [30] с.: объявл. – ХОУНБ.
3. Вся Херсонщина в адресах на 1927 год: стат.-экон. и информ. справ. / сост. А.С. Петражицкий; под ред. И.Д. Хорошко; худож. (обл.) Г. Курнаков. – 3-е изд. – Херсон: Червоний селянин; гостип. им. Ленина, [1927]. – 310, [54] с.: объявл. – ХОУНБ.
4. Селянський сільськогосподарчий календар на 1928 рік / у складанні календаря брали участь: П.П. Безус та ін.; ред. І.Д. Хорошко; склав А.С. Петражицький; обкл. роботи худож. Г.В. Курнакова. – Херсон: Червоний селянин, [1927]. – 118 с.: іл. – ХОУНБ.
5. Справочник-путеводитель по Нижнему Днепру и Южному Бугу на 1929 год / Сост. А.С. Петражицкий; ред. И.К. Жавжаров; Херсон. окркомпомдет. – Херсон, 1929. – 18 с., ил. + 34 с. рекл. объявлений. – Джерело: ЭК РНБ.

Це страшно і жорстоко, але Олександр Петражицкий був знищений фізично за свою любов до краю, за бажання пізнати його історію «без ретуші»...
Але жива пам'ять про журналіста: його спадщина - статистико-економічні, інформаційні довідники, календарі, складені Олександром Петражицьким, до цього часу користуються попитом дослідників краю, науковців. В історії херсонського книговидавництва ці довідники, поряд з книгами Сергія Сільванського, є найбільш цікавими виданнями 20-х років минулого століття.

***

На засіданні також були розглянуті питання підготовки до видання спогадів про Володимира Андрійовича Бистрова.