Сарамаго Жозе. Сліпота

Альона Кисельова, бібліотекар

«Сліпота означає жити у світі, де немає надії»

Щойно перегорнула останню сторінку роману португальського письменника Жозе Сарамаго «Сліпота». Враження незрозумілі. Це і огида, і жах, і полегшення від того, що все-таки серед представників людства є благородні, виховані, інтелігентні зразки. А це означає, що які б катаклізми не спіткали нашу планету, цивілізація зможе відродитися!

Роман однозначно змушує зупинитися та замислитися: куди ми всі прямуємо й куди дійдемо, якщо не прозріємо?

Дуже незвичний стиль твору: довгі речення, пунктуаційно розділені виключно комами або крапками. Пряма мова не виділяється згідно із загальноприйнятими правилами, а з великої букви продовжується у тому ж реченні. Тож я довго звикала до цієї особливості.

Сюжет нагадує такий собі апокаліпсис: у невідомому місті люди один за одним із незрозумілих причин починають втрачати зір, «осяйна біла пелена» застилає їм очі. І це може настигнути тебе будь-де. Але серед цих сліпих є одна жінка, яку ця пошесть із незрозумілих причин не зачепила. І все, що відбувається у місті, ми бачимо її очима.

Уряд ізолює перших жертв у колишній божевільні, намагаючись хоча б так врятуватися від цієї епідемії жорстокого Життя незрячих, які живуть у карантині. Проте жорстокість залежить від рівня організації кожної палати. А сліпота тут слугує ідеальним індикатором того, наскільки людина є людиною чи твариною. Та потім сліпне все місто. Вулицями ходять групи людей, проголошують промови про кінець світу, космічне зіткнення, видіння сьомого дня. І ніхто не говорить про те, як їм організуватися і вижити в цьому новому світі. І все таки впродовж усього роману не покидає надія на те, що людство відродиться і прозріє.

Ніколи б не хотіла опинитися у такому світі.  Пам’ятаю, як у дитинстві гралися в гру, коли треба було з зав’язаними очима шукати друзів у кімнаті. Завжди було трішки лячно: ти нічого не бачиш, а орієнтуєшся на звуки. Та це тривало хвилини. А в романі це – тижні. І ти не бачиш ні сонячного світла, ні веселки, - геть нічого. Тільки «осяйна біла пелена». Брр!

Дійсно. Після прочитання роману починаєш по-новому цінувати те, що маєш – зір!

01.09.2025
 
Осінні рядки й постаті в історії міста: Гончарівка для херсонців золотого віку
29.08.2025
 
Лонгин Цегельський – невтомний борець за волю і державність України (до 150-річчя від дня народження)
28.08.2025
 
Свідчення у слові: російсько-українська війна у творах українських письменників
27.08.2025
 
Як виправити помилки у свідоцтві про державну реєстрацію актів цивільного стану та паспорті під час війни в Україні
26.08.2025
 
«Серпень у ритмах осені»: поетична онлайн-зустріч друзів Гончарівки
25.08.2025
 
Україна в серці: культурно-просвітницька зустріч для херсонців «золотого» віку
24.08.2025
 
Здобуття незалежності України – сенс життя Левка Лук’яненка
19.08.2025
 
Пишіть листи!
09.08.2025
 
Книга – це магія: 9 серпня світ відзначає Всесвітній день книголюбів
01.08.2025
 
«Калі траш» («чорний жах»): онлайн-захід до Міжнародного дня пам'яті жертв нацистського геноциду ромів

Календар подій

1 234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930