Становлення національної бібліографії в Україні

Лиханова І. Г. Становлення національної бібліографії в Україні // Київська старовина. - 2002. -  № 6. - С. 80-92.

Національна бібліографія (далі - НБ) пройшла великий шлях розвитку: від книготорговельної до повної; насамперед від обліку книг і деяких інших видів творів друку до обліку аудіовізуальних і неопублікованих матеріалів; від методики, котра визначається традиціями і побажаннями окремих країн, до напрацювання і використання міжнародних стандартів, з прагненням до загальної оптимальної моделі структури установ НБ; від видань на друкарському верстаті до застосування ЕОМ.
Бібліографія України зароджується у період середньовіччя. З формуванням української нації зароджуються форми національної бібліографії за ознаками території, мови, змісту та національного походження автора. Списки «істинних» і «ложних» книг, описи монастирських, братських та приватних бібліотек, бібліографічні матеріали на сторінках полемічних творів, реєстри книг, що призначалися на продаж, відображали твори за даними ознаками.
Зародження та розвиток наукової бібліографії і формування її базових понять пов'язані з періодом нового часу: саме у XIX ст. з'явилася бібліографічна практика створення покажчиків літератури. У XIX - на початку XX ст. побачили світ праці, які визначаються як складові частини національної бібліографії.
Активне формування національної свідомості, розвиток української національної мови найбільш виразно проявилися у розквіті художньої літератури та численних наукових працях з української історії, літератури, етнографії, фольклору. Авторами перших бібліографічних зведених покажчиків з української історії та літератури були О.М. Лазаревський, В.І. Межов, Я.Ф. Головацький, М.О. Максимович та ін. Окремим напрямам української культури присвячені покажчики Б.Д. Гринченка, Д.А. Балики, М.Ф. Комарова. Зародження наукових засад української національної бібліографії пов'язане з іменами М.Ф. Комарова та І.О. Левицького. М.Ф. Комаров відкриває першу сторінку української бібліографії виданням «Покажчика нової української літератури» (1883 р.). До свого покажчика він включив переважно літературу українською мовою, що була надрукована будь-де, а також твори, написані українцями російською мовою або українські за тематикою. Читати ще.