Старовойт М. Молитва до української книги

              Старовойт Микола

Молитва до книги

О книго! Пресвята богиня!
Народу й роду берегиня!
Неопалима купина!
По всіх вертепах і яскинях,
Неначе зірка провідна,
Великомученице, Ти
Нас освіти і освяти!

Не дай в безпам'ятство пірнути,
Дай пам'ятать і не забути
Твої скрижалі золоті,
Які крізь терни і шпіцрути
Несла Ти по страсній путі,
Не випускаючи з долонь
Святий немеркнучий вогонь!

Як рідну мову - слово Боже
Топтало плем'я зловороже,
Кричало: «Не было и нет!»
Та каркало: «И быть не может!» -
Ти свій розкрилювала лет,
І ринув твій небесний спів,
Як грім на голови катів.

Вони ж, шаліючи від страху,
Тебе, як білокрилу птаху,
Прицільно били на льоту,
Вели, вкайданену, на плаху,
Мов бранку, чисту і святу,
І замикали на замки
В спецфондівські концентраки.

Твоїх творців за чесні строфи
До Соловецької Голгофи
Пілати й Іроди вели,
Закопували в мерзлім торфі,
Топили у багні хули,
Спихали в Біле море з криг
Творців непроминальних книг.

Чекагебісівські зоїли
В сирих льохах Тебе гноїли,
Безвірник-зайда без лиця
На шмаття рвав оскаженілий
До листика і корінця,
А свій домашній яничар
Жбурляв на пожру у пожар.

Ти ж утікала з пожарища
У сутерини, на горища,
За море-океан плила,
Тебе Господня воля вища
В пустелі дикій берегла,
І десь усім смертям на зло
Твоє отверзлось джерело.

Ти, мов цілющою водою,
Нас причащаєш колядою
І віщим словом Кобзаря.
Хай воскреса народ з тобою
І правди Божої зоря
Осяє Україну-Русь!
За це я, страднице, молюсь.

Хай буде втіха обопільна,
І хай взаємним буде біль наш
За честь, за славу, за народ,
Нехай прозрять сліпії більма
У всіх перевертнів, заброд,
Нехай многостраждальний люд
Не віда блудів і облуд!

Молюся, щоб минулись муки
І світоч правди і науки
У кожнім серці запалав,
Щоб знали діти і онуки,
Хто, де, коли, за що страждав.
Богине! Ти нас не покинь.
І да святиться Твій огень! Амінь.

                                  25.01.1996 р., м. Львів