Среди разноголосья книг...
Представлений покажчик підготовлено до 85-річчя від дня народження засновника клубу "Кобзар" М.А. Ємельянова.
УСЕ ЖИТТЯ – ЗАХОПЛЕННЯ
Захопленість та безкорисливість – характерні риси мого старшого товариша Михайла Андрійовича Ємельянова. Ще в дитинстві він перейнявся гарячою любов'ю до великого винаходу людського розуму – книг, і через все життя проніс трепетне ставлення до них. Виріс у малоосвіченій селянській сім'ї, завдяки школі, постійному збагаченню знаннями, він відчув щирий потяг до книг. До війни та після неї на свої скромні заощадження купував улюблені видання, дбайливо зберігав їх і примножував свої книжкові зібрання. Особливо цінував видання «зі стажем», видані за життя авторів; збирав книги Пушкіна, Толстого, Блока, Шевченка та інших письменників.
Розуміючи унікальність своїх книжкових зібрань та колекцій, враховуючи свій поважний вік, Михайло Андрійович кілька років тому передав ці духовні скарби обласній універсальній науковій бібліотеці ім. О.Гончара та Літературному відділу обласного краєзнавчого музею.
Нещодавно невтомному збирачеві духовних цінностей виповнилося вісімдесят п'ять років. Позаду важке дитинство, війна з гітлерівцями, яку він пройшов майже від початку і до кінця в саперних частинах, потім – офіцерське училище, служба в Радянській Армії в Союзі та за кордоном, після демобілізації – відповідальна партійна та громадська робота у Херсоні. Є що розповісти людям.
Михайло Андрійович підготував та видав свої спогади, які вийшли окремими виданнями: «Книги в моєму житті», «40 років служіння книжці» та «Херсонський міський клуб книголюбів «Кобзар». У них автор розповів про своє життя, про вплив книжок на формування його світогляду, про діяльність херсонського товариства книголюбів, про цікавих, захоплених людей.
Перша з цієї серії – «Книги в моєму житті» – була написана в 2005 році. Протягом останніх років вона зазнавала доповнень, уточнень. Нещодавно вийшло її друге видання. З цікавістю читаються сторінки, які розповідають про твори відомих письменників, які надходили до діючої армії, сторінки щоденника сапера – сержанта Ємельянова, курсанта військового училища, а потім – офіцера-політпрацівника різних частин Радянської Армії.
Михайло Андрійович, демобілізувавшись із військової служби у званні капітана, будучи вже у зрілому віці, здобув спеціальну бібліотечну освіту. Заочно закінчив із відзнакою Херсонський технікум підготовки культурно-просвітницьких працівників, а потім також заочно з відзнакою – Харківський інститут культури.
Змістовна й робота М.А. Ємельянова «40 років служіння книжці». Вона є продовженням попередньої книги та присвячена історії херсонського клубу книголюбів «Кобзар».
Херсонський клуб протягом десятиліть дружив із клубами книголюбів України та інших республік колишнього Союзу, окремими письменниками та захопленими людьми, цікавими бібліофілами. М.А. Ємельянов зібрав виразні характеристики активістів, які працювали та працюють нині. Значний внесок у діяльність клубу зробили В.Г. Абдалов, В.А. Білоусов, М.Г. Боянжу, В.А. Бистров, Є.В. Горностаєв, В.А. Заборніков, І.В. Замараєва, Г.І. Зубрис, Г.В. Курнаков, А.І. Новіков, Л.К. Ширяєв, В.М. Юрковський та ін. Усі вони мали змістовні бібліотеки, збирали не лише книги, а також газетні вирізки, листівки, поштові марки та ін. друковану продукцію. Збори книголюбів становлять безперечну історичну цінність. Їхні колекції розповідають про події минулої епохи, зберігають подробиці минулого часу.
Третя книжка М.А. Ємельянова, що створювалася разом із В.А. Бистровим, також присвячена історії міського клубу книголюбів «Кобзар». Автори представили роботу клубу у формі хроніки за сорок років його існування; розповіли про засідання клубу, про освітню та видавничу роботу. Хроніка роботи клубу книголюбів «Кобзар» внесла змістовні сторінки в історію культури Херсона.
Книжки М.А. Ємельянова цінні не лише як спогади. Вони – моральний досвід поколінь. Зараз в Україні інші порядки, інший лад.
Нині в Херсоні досить багатих людей, про що свідчать збудовані будинки та вілли. Проте ніхто з них не підхопив культурну естафету військового пенсіонера М.А. Ємельянова, не передав у дар місту духовні скарби, накопичені раритети. Видно, на такі вчинки здатні лише безсрібники.
Ю.К. ГОЛОБОРОДЬКО
заслужений журналіст України
Коментарі