Обласна бібліотека в роки окупації
[до 125-річчя від дня заснування Херсонської обласної наукової бібліотеки імені Олеся Гончара]

В історії Херсонської обласної наукової бібліотеки імені Олеся Гончара – однієї з найстаріших в Україні бібліотек, яка від часу свого заснування була не лише книгосховищем, а й справжнім осередком культури, є багато яскравих і трагічних сторінок. Одна з них – період німецько-фашистської окупації.

Хроніку подій життя бібліотеки тих років відтворити досить складно. Щорічні звіти про роботу – основне джерело відомостей, але за роки війни вони відсутні. Лише поодинокі публікації про бібліотеку на сторінках газети «Голос Дніпра», що видавалася в окупованому німцями Херсоні, свідчать про події більш ніж півстолітньої давнини.

19 серпня 1941 року Херсон було окуповано. Але ще до приходу німців у місті панувала анархія. З 14 серпня почалися погроми, підпали, 18–19 серпня були підірвані телефон і телеграф. Міська влада через газету «Наддніпрянська правда» звернулася до населення міста з категоричною вимогою повернути науковим, державним і громадським установам (інститутам, технікумам, школам, бібліотекам, клубам тощо) все розграбоване майно – меблі, обладнання, інструменти, будівельні матеріали та книги.

Та повертати книги було нікому. Бібліотека не працювала до весни 1942 року. 18 квітня її двері були відчинені для відвідувачів, і вже за рік кількість читачів зросла до 8 тисяч. За тих суворих часів це була чимала кількість, якщо зважати на те, що книжкові фонди в цей період помітно скоротилися «завдяки зусиллям» місцевих мародерів. А з «легкої руки» окупантів із фондів бібліотеки було вилучено й знищено всю суспільно-політичну та природничо-наукову літературу.

Директор бібліотеки того часу К. Белостоцька у статті «Наша бібліотека» («Голос Дніпра», 1942, 23 серпня) переконувала, що це робилося на благо читачів, відповідно до зміни їхніх читацьких запитів. Вона писала:
«Якщо проаналізувати, чим цікавиться наш читач нині, виявляється характерне явище: тепер, коли кожен вільний читати те, що йому хочеться, а не зобов’язаний вивчати ленінізм та історію компартії, кількість виданої за цей час суспільно-політичної літератури збільшилася лише на 0,02 %. Найбільший попит має художня література, і часто можна почути: “Дайте щось про старі часи, щоб нічого не нагадувало про більшовиків, щоб можна було відпочити…”».

У цей же час від фірми А. Лоренц у Лейпцигу бібліотека отримала три каталоги німецької літератури та комплект із 30 випусків «Німецької національної бібліографії». Замовлення на періодичні видання із Західної Європи були передані п’яти редакціям у містах Києві, Рівному, Берліні.

У згаданій статті К. Белостоцька висловлювала надію на близькість того часу, коли бібліотека зможе отримувати з-за кордону українську літературу, яка познайомить читача «з тим життям, про яке ми не маємо правдивого уявлення».

Попри всі труднощі окупаційного періоду, в бібліотеці відбувалися цікаві заходи. Серед них — концерти камерної музики, у яких брали участь як місцеві музиканти й співаки, так і німецькі. Концерти здебільшого були безкоштовними. Кошти від платних заходів надходили в розпорядження Херсонського благодійного товариства для надання допомоги біженцям та особливо нужденним.

13 березня 1944 року Херсон було визволено від окупантів. Образ міста того часу зафіксував Борис Горбатов в одному з воєнних нарисів: «Ми бачили міста зруйновані, спотворені і навіть дотла спалені ворогами. Тепер ми побачили місто, дотла обікрадене. У місті немає жодного нерозграбованого громадського чи приватного будинку. Жодного».

Сумне видовище являла собою і бібліотека: вибиті двері, вікна, зіпсовані меблі. Було втрачено 215 400 книг. Збитки бібліотеки становили 740 тисяч карбованців.

Та вже з перших днів після визволення Херсона розпочалася робота з відновлення бібліотеки. Вдалося зібрати 86 тисяч книг, переважно дореволюційних видань. Велику допомогу у поповненні фондів надали Російська державна бібліотека (Москва) та Державна публічна бібліотека ім. М. Є. Салтикова-Щедріна (Санкт-Петербург). У вересні 1944 року було отримано першу за роки війни партію книжкових новинок. А Книжкова палата СРСР включила Херсонську бібліотеку до числа бібліотек, що отримують обов’язковий примірник.

Ольга Лянсберг // Херсон-Еліта. – 1997. – № 4. – С. 13.