Пам'яті В. А. Бистрова: засідання клубу "Кобзар" №449 14 травня 2011 року

Втрата

Пройшло 40 днів з дня смерті Бистрова Володимира Андрійовича – одного зі старійших членів клубу, який стояв біля його витоків. 14 травня 2011 року відбулось 449 засідання клубу. Воно було присвячене пам’яті Володимира Андрійовича.

4-го квітня 2011 року на 81-му році пішов з життя відомий херсонський збирач та книголюб Володимир Андрійович Бистров.

Зібрана ним протягом життя особиста бібліотека вражала багатьох спеціалістів своїм складом і якістю, а численні зібрання книжкових знаків вважаються одними з найкращих в Україні. Додаткову цінність зібранням Бистрова надає наявність унікальних матеріалів та документів з історії нашого міста.

Смерть – вінець життя. Відспівували В.А. Бистрова наступного дня після смерті в Свято-Стрітенській церкві священники о. Даміан та о. Іоанн. Похований В.А. Бистров на приміському Кіндійському цвинтарі у могилі матері.

Пам'яті В.А. Бистрова

Учасники засідання, проведеного на 40-й день після смерті відомого бібліофіла, відзначили його значну роль у культурному житті нашого міста. В.А. Бистров був одним із засновників клубу «Кобзар» та активним його членом. Упродовж вісімнадцяти років він очолював «Секцію бібліофілів» клубу (1980–1998 рр.), і, за загальним визнанням, саме ці роки стали найяскравішими в діяльності цього добровільного товариства.

Саме він уперше впровадив і реалізував нові форми роботи, наприклад, виїзні та спільні засідання. Постійно беручи участь у виставках, організованих архівом і музеями, Бистров представляв на них рідкісні та цінні експонати зі своєї колекції. Молоді члени клубу, у яких він бачив щирий інтерес до книги і всього, що з нею пов’язано, завжди могли розраховувати на його допомогу й підтримку.

Іноді він був вимогливим, але його методи виховання любові до книги та навчання бібліофільству приносили користь молодим ентузіастам. Під час засідання згадувалися кумедні та курйозні випадки, пов’язані з Бистровим, а також цікаві факти з історії створення ним унікальної колекції екслібрисів.

Відзначалося також, що він не лише збирав книжкові знаки, а й власноруч, на рівні художника-аматора, виготовив для себе та своїх друзів близько двох десятків таких бібліотечних ярликів.

В архіві Бистрова зберігається значного обсягу листування з відомими колекціонерами, художниками-екслібрисистами, письменниками-книголюбами. Листи В. Лідіна, Г. Сєрєбрякової, А. Адамова, В. Бикова, В. Осокіна – авторів, з якими він не лише переписувався, а й зустрічався особисто, – заслуговують на зберігання у державних архівах.

За життя бібліофіла не було створено каталогу його унікальної бібліотеки або хоча б окремих, найважливіших її розділів. Подальшу долю бібліотеки, колекції екслібрисів і зібрання краєзнавчих матеріалів мають визначити родичі В.А. Бистрова найближчим часом.

Підсумовуючи засідання, член клубу В.А. Заборніков висловив цікаву пропозицію: усім, хто виступав зі спогадами про Бистрова, оформити їх у вигляді рукопису та передати керівництву клубу для публікації в черговому випуску бібліотеки «Кобзар». Пропозиція була одностайно підтримана.