Пам'яті В. А. Бистрова: засідання клубу "Кобзар" №449 14 травня 2011 року

Втрата

Пройшло 40 днів з дня смерті Бистрова Володимира Андрійовича – одного зі старійших членів клубу, який стояв біля його витоків. 14 травня 2011 року відбулось 449 засідання клубу. Воно було присвячене пам’яті Володимира Андрійовича.

4-го квітня 2011 року на 81-му році пішов з життя відомий херсонський збирач та книголюб Володимир Андрійович Бистров.

Зібрана ним протягом життя особиста бібліотека вражала багатьох спеціалістів своїм складом і якістю, а численні зібрання книжкових знаків вважаються одними з найкращих в Україні. Додаткову цінність зібранням Бистрова надає наявність унікальних матеріалів та документів з історії нашого міста.

Смерть – вінець життя. Відспівували В.А. Бистрова наступного дня після смерті в Свято-Стрітенській церкві священники о. Даміан та о. Іоанн. Похований В.А. Бистров на приміському Кіндійському цвинтарі у могилі матері.

Пам'яті В.А. Бистрова

Учасники засідання, проведеного на 40-й день від дня смерті відомого бібліофіла, відзначили його значну роль у культурному житті нашого міста. В.А. Бистров був одним із засновників клубу «Кобзар» та активним його членом. Вісімнадцять років він керував «Секцією бібліофілів» клубу (1980–1998 рр.), і, за загальним визнанням, ці роки були найяскравішими у діяльності добровільного товариства. Ним вперше були впроваджені та реалізовані нові методи роботи, такі, наприклад, як виїзні та спільні засідання. Будучи неодмінним учасником виставок, організованих архівом та музеями, Бистров представляв на них рідкісні та цінні експонати зі свого зібрання. Молоді члени клубу, в яких він помічав непідробний інтерес до книги та всього, що з нею пов'язано, завжди могли розраховувати на його допомогу та підтримку. Часом він був жорстким, але його методи навчання бібліофільству та вихованню любові до книги йшли молоді на користь. Згадали учасники засідання низку веселих та курйозних випадків, пов'язаних із Бистровим; були озвучені цікаві факти з історії створення ним своєї унікальної колекції екслібрисів. Також було зазначено, що він не лише збирав книжкові знаки, але й сам на рівні художника-аматора виготовив для себе та своїх друзів близько двох десятків таких бібліотечних ярличків.

В архіві Бистрова зберігається чимала кількість листування із затятими колекціонерами, відомими художниками-екслібрисистами, письменниками-книголюбами. Листи В. Лідіна, Г. Серебрякової, А. Адамова, В. Бикова, В. Осокіна - письменників, з якими він не тільки листувався, а й зустрічався, гідні зберігання у державних архівах. Висловлено жаль, що за життя бібліофіла не було складено каталог його унікальної бібліотеки або хоча б окремих, найбільш важливих її розділів. Подальша доля бібліотеки, колекції екслібрисів та добірки краєзнавчих матеріалів буде визначена родичами В.А. Бистрова найближчим часом. Хоча серед досвідчених бібліофілів існує думка, що зібрання живе доти, доки живе його власник.

Підбиваючи підсумки засідання, член клубу В.А. Заборніков вніс цікаву пропозицію – всім, хто виступив зі спогадами про Бистрова, оформити їх у вигляді рукопису та здати керівнику клубу для видання чергового випуску бібліотеки «Кобзаря». Пропозиція була одностайно підтримана.