Тихий аристократ - Михайло Келлер (461 засідання)

2 червня відбулося чергове 461-е засідання клубу книголюбів "Кобзар". На ньому була продовжена розповідь Дмитра Олександровича Нікітана про екслібрис графа Келлера.
Відомий херсонський бібліофіл Володимир Андрійович Бистров був щасливим володарем  записок  А. Н. Радіщева  «Путешествие из Петербурга в Москву», виданих А. С. Суворіним в 1888 році тиражем 99 екземплярів. У бібліотеці Бистрова зберігався екземпляр з екслібрисом графа Келлера. Виявилось, що ця книга з бібліотеки Михайла Павловича Келлера – члена Російського бібліографічного товариства при Московському університеті (з 1906 року), в 20-і роки члена-засновника Російського товариства друзів книги, завідувача відділом рідкісних книг Румянцевського музею.
Михайло Павлович зібрав цінну бібліотеку в декілька тисяч томів, головним чином, на іноземних мовах. Серед них було багато рідкісних і цінних видань XVIII і XIX ст., зокрема – екземпляри з автографами знаменитих письменників. Його бібліотека була розпродана в Москві в 1918-1920 рр. Проте найбільш цінна частина бібліотеки була вивезена графом в 1921 р. за кордон.
Детальні біографічні відомості про М. П. Келлера можна знайти в монографії П. Н. Беркова «История советского библиофильства», а також в статті А. Ю. Самаріна «М. П. Келлер – заведующий отделом редких книг библиотеки Румянцевского музея», в основі якої лежать документи з архіву РДБ.

Румянцевський музей

Нащадок пруського графського роду, що переселився до Росії, М. П. Келлер народився в 1883 р. в м. Сувалки (на території Царства Польського), але жив, в основному, в Москві. У 1909 р. він закінчив з дипломом 1-го ступеня Університетське Відділення Московського Катковського Ліцею. Закінчивши Ліцей, він відбув як доброволець військову повинність в Перновському гренадерському полку і в 1911 р. склав іспит на чин прапорщика армійської піхоти. Невдовзі після цього він одружився з дочкою промисловця і колекціонера С. І. Щукіна – Катериною.

Келлер М. П.

Головним захопленням М. П. Келлера було бібліофільство. Інтерес до рідкісних книг привів М. П. Келлера в Російське бібліографічне товариство при Московському університеті, членом якого він став 15 лютого 1906 р. На початку 1910-х рр. його книжкове зібрання вже було відоме серед цінителів. У. Г. Іваск писав, що воно складається «из 2600 томов, преимущественно на иностранных языках, главные отделы – литература, история и библиография». Для бібліотеки М. П. Келлера було виготовлено декілька екслібрисів.

У 1912 році Матісс, лідер  напряму фовістів, відомий дослідженнями в передачі емоцій через колір і форму, вислав Івану Сергійовичу Щукіну, сину знаменитого колекціонера С. І. Щукіна, два варіанти екслібриса. Один з них став згодом екслібрисом графа М. П. Келлера,

Роботи
Анрі Матісса

Екслібрис Щукіна І. С.	Екслібрис Щукіна І. С.	Екслібрис Келлера М. П.

майбутнього зятя С. І. Щукіна. Зараз цей ескіз розміром 12,2х10,1 см (малюнок пером і аквареллю), зберігається в ДМОМ імені О. С. Пушкіна.
У роки Першої світової війни М. П. Келлер – підпоручик, бухгалтер Головного Інтендантського управління в Петрограді. Після революції сім'я Келлерів повертається до Москви і поселяється в будинку С. І. Щукіна. Тут Михайло Павлович залучається до активного громадського життя. 10 березня 1918 р. на прохання С. І. Щукіна він затверджений Комісією з охорони пам'ятників і художніх скарбів при Раді робочих і солдатських депутатів Москви хранителем Щукінської галереї живопису.
Влітку 1918 р. він був призваний на службу в Червону Армію. Але проходив її, залишаючись в Москві. 4 жовтня 1918 р. він по акту здав Комісії у справах музеїв при Наркомпросі 256 творів з колекції С. І. Щукіна, а в другій половині листопада того ж року передав обов'язки хранителя цього зібрання, що стали державним після націоналізації, своїй дружині – К. С. Келлер (дочці І. С. Щукіна). Вона продовжувала займатися справами колишньої сімейної галереї і водити екскурсії аж до від'їзду за кордон.
27 серпня 1919 р. М. П. Келлер був призначений начальником відділення кошторисно-фінансового відділу Центрального управління постачання Наркомату військових справ, що розташовувався в Москві на Новінському бульварі. Така військова служба не перешкоджала бібліофільським захопленням М. П. Келлера. Він брав участь у приватній нараді групи бібліофілів і дослідників книги 26 вересня 1920 р. і засновницьких зборах Російського товариства друзів книги 9 жовтня 1920 р. На останньому його було обрано товаришем голови В. Я. Адарюкова. 11 березня 1921 р. у присутності 23 членів товариства М. П. Келлер виступив з доповіддю  «Французские иллюстрированные издания XVIII в.», що супроводжувалася демонстрацією книг з особистого зібрання. Пізніше, повідомляючи про від'їзд Келлера за кордон, його колеги-бібліофіли відзначали: «В его лице Общество лишилось одного из самых деятельных своих членов и большого знатока книги».
Робота М. П. Келлера в цьому бібліофільському об'єднанні, знайомство з представниками бібліотечної громадськості, репутація незрівнянного знавця західної книги, привели до того, що 6 квітня 1921 р. директор Румянцевського Музею А. К. Виноградов відправив до Особливої комісії з військових справ при Наркомпросі клопотання про відрядження М. П. Келлера «на посаду завідувача відділом спеціальних бібліотек». Вже через три тижні М. П. Келлер рапортував керівництву Румянцевського музею, що він приступив до виконання обов'язків завідуючого відділом рідкісних книг.
Основні завдання, які були поставлені перед ним, полягали в організації роботи Відділу Рідкісних книг, Музею книги, експертизі і складанні систематичного каталога  рідкісних і цінних видань.
Можна припустити, що, переходячи на роботу в Румянцевський музей, М. П. Келлер вже задумав емігрувати: службовцеві музею це зробити було набагато простіше, ніж військовослужбовцеві. У липні 1921 р. за клопотанням Наркомпроса він отримав відстрочення від дійсної служби до 1 січня 1922 р. А вже 12 вересня 1921 р. Келлер інформував керівництво музею про те, що отримав латвійське громадянство. На збори знадобилося трохи більше місяця. 20 жовтня 1921 р. він подав заяву про звільнення «за выездом на родину». Вона була відразу ж задоволена. Сім'я графа узяла з собою гувернантку, п'ять собак і ціннішу частину своєї бібліотеки.
У Латвії Келлери не затрималися. Відразу ж після від'їзду М. П. Келлер продовжував підтримувати зв'язки з Росією. Його ім'я фігурує на задній обкладинці номерів журналу «Среди коллекционеров» за 1922-1923 рр. як співробітника, що живе в Дрездені. У № 11–12 за 1922 р. опубліковані дві його рецензії. Вони знайомлять з новинками німецьких видавництв. У одній розповідається про книжкові видання, ілюстровані німецьким художником М. Слефогтом, інша присвячена книзі Г. Гугітца про Д. Казанову.

З Дрездена сім'я Келлерів перебирається на південь Франції в містечко Лаванду, де при фінансовій підтримці С. І. Щукіна для них будується великий будинок.
Більше про життя М. П. Келлера нічого невідомо. Невідома і дата його смерті. Але нагадуванням про блискучого бібліофіла служать книги з екслібрисами графа Михайла Келлера, що час від часу «спливають» на книжкових аукціонах.